Консультативна рада в Мінську: вихід з глухого кута або шлях до дестабілізації?

П'ятниця, 03 квітня 2020, 16:30

Києву потрібен конструктивний спосіб реінтегрувати свої території на Донбасі, уникаючи збільшення кровопролиття.

Консультативна рада в Мінську, в разі ефективної імплементації, може прислужитись виходу з "Мінського глухого кута".

Однак використання неофіційних каналів комунікації або непублічних домовленостей під час карантину COVID-19 може викликати негативну реакцію і зробити повернення територій більш віддаленою метою.

Після шести років війни Зеленський прийшов до влади обіцяючи мир. З вірою в те, що мир також і в інтересах Москви, Зеленський вступив у прямі переговори з російським президентом і домігся деяких результатів.

Сторони провели два обміни полоненими, формально погодилися на формулу Штайнмаєра, відвели сили і засоби біля Станиці Луганської, в Золотому і Петрівському, Київ відремонтував Станично-Луганський міст. Нарешті вперше за три роки відбулася зустріч лідерів Нормандської четвірки.

Однак нічого з цього не повертає Донбас.

Згідно з Мінськими угодами, котрими український уряд висловлює прихильність (тоді як деякі активісти вважають угоди зрадою), шлях вперед – це особливий статус, конституційна реформа та вибори, узгоджені з представниками ОРДЛО.

У російській інтерпретації це означає, що Київ повинен визнати соратників Пушиліна та Пасічника сторонами переговорів і погоджувати все з ними.

Це одна з причин, чому мирний процес в Мінську перебуває в глухому куті. І цим можна пояснити бурхливу реакцію на створення Консультативної ради в рамках політичної підгрупи в Мінську.

Нагадаємо, Консультативна рада – це новий орган, який мав би виробляти рекомендації з питань конституційної реформи в сфері децентралізації та щодо інших політичних аспектів Мінських угод.

Це раптове і погано пояснене політикуму рішення може знову загальмувати мирний процес. З іншого боку, в ідеї ради також присутні раціональні зерна: якщо дати їм прорости, уникаючи деяких помилок, рада ще може стати інструментом для виходу із замкнутого кола.

Передбачається, що до ради входитимуть 10 представників підконтрольних уряду територій і по 5 від непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей. Рада буде виробляти рекомендації з питань конституційної реформи, особливого статусу, виборів.

Її рішення, ухвалені ¾ складу, матимуть рекомендаційний характер для ТКГ. Модератором виступить один з представників ОБСЄ. Представники Росії, Франції та Німеччини можуть брати участь, за власним бажанням, як спостерігачі.

Читайте також:

У Мінську Україна та Росія домовилися про обмін полоненими

У Мінську домовилися про створення спільного з ОРДЛО органу – ЗМІ

Єрмак зазначив, що сторонами конфлікту в ТКГ є Україна та Росія

Оптимісти вважають, рада може стати способом виконувати мінські положення, але на вигідних для України умовах.

Угоди передбачають, що умови спеціального статусу узгоджуються з "представниками ОРДЛО".

Отже, тепер це буде зроблено, тільки в якості представників ОРДЛО виступлять нібито не ті одіозні фігури, яких Москва нав'язувала всі ці роки, а, як каже Єрмак, люди "не пов'язані зі збройним конфліктом, люди, які не вбивали наших військових, які сьогодні проживають на непідконтрольних територіях."

Якщо ж не дійдуть згоди, рада може просто перетворитися на неробочий додаток до політичної підгрупи ТКГ.

Опоненти стверджують, що Консультативна рада все-таки означає перемогу кремлівського бачення і допоможе РФ піднести конфлікт світу як громадянський.

Київ, як вони кажуть, фактично визнав так звані республіки сторонами Мінських переговорів, а Росію – медіатором. Тут деякі наголошують на тому, що Росія виступає в раді як спостерігач.

Правда, сам термін "спостерігач" означає не те, що Росія виведена за рамки Мінського процесу, а що вона не має право голосу в раді – що правильно, адже орган нібито створений для виявлення потреб жителів східної України.

Відразу після появи в пресі інформації про раду, кілька тисяч людей вийшли на протест в Києві в рамках "Маршу добровольців" проти курсу Зеленського і "легалізації ДНР і ЛНР", незважаючи на те, що починався карантин у зв'язку з COVID-19.

Побоювання опонентів може посилювати і той факт, що в "ДНР" після зустрічі 11 березня запропонували новий регламент для Тристоронньої Контактної Групи, який би давав ОРЛО і ОРДО статус учасників нарівні з Україною, РФ і ОБСЄ. Київ відкинув цю пропозицію.

Читайте також:

Зеленський підіграє агресору. Що означає створення спільного органу з бойовиками

Мінськ: Протягнути триколор під захисною маскою коронавірусу?

Кремль на зв'язку. "Новий Мінськ": чи можливо відіграти в переговорах те, чого не вдалося досягти на полі бою?

У деяких оглядачів березневі протести в столиці могли викликати деяке дежавю.

Пригадуємо, як 29 серпня 2015 року в першому читанні депутати Верховної Ради намагалися ухвалити зміни до Конституції за наполяганням тодішнього президента Петра Порошенка. У перехідних положеннях йшлось, що особливості місцевого самоврядування на непідконтрольних територіях будуть визначатися окремим законом.

Протести перед парламентом в цей день закінчилися вибухом гранати, який забрав життя чотирьох і поранив сотню бійців Нацгвардії. Після цього про закон забули. Тобто, малозрозуміла для широкої громадськості законодавча ініціатива викликала загрозу дестабілізації, після чого її перестали серйозно обговорювати, залишивши її такою ж незрозумілою і погано пропрацьованою.

Пошук політичного рішення також ускладнюється спалахами бойових дій.

У лютому українські військові втратили спостережний пункт в "сірій зоні" біля Золотого, в березні зазнали втрат через атаки на вантажівки постачання.

У другій половині минулого року ситуація виглядала інакше. У розмові з Кризовою групою на початку лютого 2020 року високопоставлений український офіцер зазначив, що після "хлібного перемир'я" (21 липня 2019-го) використання важких озброєнь дійсно зменшилося, але додав, що без політичного рішення ситуація на фронті знову погіршиться.

Читайте также:

Діалог на умовах Кремля: що стоїть за "мирним планом" Єрмака для Донбасу

Фракція напіврозпаду. Хто і чому у "Слузі народу" влаштував "мінський демарш" Єрмаку

Чотири загрози "нового Мінська": чому в "Слузі народу" є спротив домовленостям про ОРДЛО

Що тепер?

Україна на карантині найближчі місяці. Зустрічі ТКГ все ж ведуться, хоча і через відеочат. Також тривають консультації з Францією, Німеччиною та ОБСЄ.

Але просування щодо Консультативної ради в прихованій манері під час карантину – погана ідея. Адже прийняття чутливих рішень без широких публічних консультацій може викликати зворотну реакцію, ще більше ускладнюючи подальші спроби виходу з глухого кута.

Особливо погана ідея нині, враховуючи побоювання частини українців, що деякі чиновники можуть використовувати кризу і карантин COVID-19 як привід для обмеження громадянських свобод.

У той же час пустити все на самоплив по Донбасу теж не варіант. Деякі політичні експерти впевнені, що криза з COVID-19 змусить Київ поки відкласти ідею ради на задній план (або надасть виправдання це зробити).

Реклама:
Але час не чекає, і ОРДЛО набуває щораз більше атрибутики незалежності та інтеграції з РФ: Росія видає паспорти, в обігу рубль, в березні скасували статус української мови, затвердили кордони "ДНР" і "ЛНР", які охоплюють всі території двох східноукраїнських областей.

Блокада 2017 року фактично звела нанівець українську присутність на непідконтрольних територіях. Обмеження руху цивільних через лінію розмежування у зв'язку з COVID-19 при напіввідкритому кордоні з РФ ще більше сприяє відчуженню.

Щоб мати хоч якийсь шанс на мирну реінтеграцію, Києву необхідно:

  1. заручитися довірою своїх громадян і
  2. відновити, в міру можливості, довіру і спілкування з жителями непідконтрольних районів.

Читайте також:

Пандемія COVID-19 в Україні. Дані МОЗ

Здатність української влади робити активні кроки в напрямку реінтеграції або навіть відновлення гуманітарних зв'язків ще більш ускладнена кризою COVID-19.

Поки в мінському процесі спостерігається затишшя через неможливість зустрітися, цей час можна використовувати для роботи з побоюваннями громадськості щодо Консультативної ради та реінтеграції Донбасу загалом.

Київ повинен зробити раду прозорою і колективною. Офісу президента (і перезапущеному в березні Міністерству реінтеграції окупованих територій) варто проводити консультації з членами фракції "Слуги Народу" та іншими політичними силами, бути готовим вислухати їхні побоювання і пояснити свою позицію.

Було б корисним почати представляти суспільству людей, яких Зеленський хотів би бачити членами ради з українського боку (а кого – з іншого).

Також команді президента варто нарешті презентувати своє бачення майбутнього Донбасу – стратегію і деталі мирного плану, анонсовані ще восени минулого року.

Стосовно гуманітарних зв'язків з іншою стороною: в середньостроковій перспективі необхідно більше пунктів пропуску, як було узгоджено в протоколі зустрічі ТКГ 11 березня.

З огляду на обставини, нові пункти перетину не будуть відкриті найближчим часом, тому потрібно використовувати цей період для діалогу з місцевим населенням, а також з активістами про те, що означає відкриття цих пунктів перетину, як буде забезпечено громадський порядок і безпеку після їх відкриття.

Якою б не була політика, для уряду буде пріоритетно важливо захищати громадянські свободи під час карантину; зрозуміло пояснювати, які заходи вживаються для захисту громадського здоров'я та чому вони необхідні, а також що зроблено для того, щоб чиновники або правоохоронці не зловживали кризою.

Цей непростий час може стати нагодою для усунення деяких корінних причин нинішніх протиріч щодо Консультативної ради і мінських переговорів загалом, аби уникнути зупинки просування в мирному процесі, в той час коли непідконтрольні території відчужуються ще більше.

Богдан Ворон, Катарін Квінн-Джадж, Міжнародна кризова група в Україні, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Британія пропонує альтернативу: чи вдасться посунути вплив РФ та Китаю у Центральній Азії

Заблоковані порти та заміновані поля: як війна вплинула на економіку Миколаївщини

Що таке стигма та чому вона небезпечна для українського суспільства

Дискурс ненависті: як працює російська пропаганда

Розвиток туризму та економіки: чому варто будувати готелі в Україні

Грузинсьĸа "Революція на Граніті"