fbpx

Ні тітка, ні дядько не хочуть доглядати свою матір. Кажуть, щоб я бабусю забрала до себе, бо я молодша, мені легше, вони залишать мені квартиру бабусі. Але у мене чоловік, троє дітей і двокімнатна квартира. Не можу я стареньку взяти до себе. І не хочу

Моїй бабусі 85 років зараз. Це мати моєї мами, а мами моєї не стало давно. Чесно кажучи, у бабусі і так характер був не подарунок, а тут взагалі став поганий.

За ці 7 років, коли не стало мами, вона поступово почала зовсім змінюватися на очах не в кращу сторону. Бабуся хоч і досі сама трохи може щось робити для себе, але за нею як за дитиною потрібне око та око.

Спочатку за нею постійно доглядала її друга дочка, моя рідна тітка, але мабуть їй набридло: вона сказала що спина її підводить, і тому не може за нею доглядати – сама, мовляв, потребує догляду. Я її розумію, у бабусі занадто недобрий характер. Найняли соцпрацівницю – та тільки приходила, прибере її квартиру, принесе продукти і йде. Як вона терпіла нашу бабусю – уявити важко.

Після 80 років бабуся сильно довго була в стаціонарі. При виписці вона довго лежала, знадобився цілодобовий догляд. Всі працюють, всім ніколи. Стали в складчину наймати доглядальницю: платила тітка і її брат – син бабусі, він живе далеко, надсилав грошима. За весь цей час поміняли чотирьох доглядальниць. Жодна з них довго не витримувала бабусю: що вона тільки не робила.

Усе! Тепер ні за які гроші, ні одна доглядальниця бути з нею не хоче.

Що ми тільки не робили! Зрозуміло, що в будинок для людей похилого віку вона не піде. Пропонували їй дорогий заклад, хороший. Не хоче! Або своя квартира, або в будинок до будь-яких своїх родичів. Тітка до себе брати не хоче – живе в квартирі у чоловіка

Дядько мій теж відмовився брати свою маму, хоч і живе у власному будинку. Він постійно працює, а його дружина не хоче брати на себе цю відповідальність. Та й перевозити бабусю доведеться далеко. А зараз кажуть – мовляв, не довеземо, нехай вдома сидить.

Тепер всі говорять про на мене: мовляв, я наймолодша, можу доглядати. Але у мене велика сім’я – чоловік і три дочки, і квартира двокімнатна. Метри зовсім не дозволяють! А у бабусі жити я не можу – як я кину сім’ю? Та й працюю я! Тітка каже, що якщо я візьму таку відповідальність, то вона і бабусину квартиру на мене перепише, але мені цього не потрібно, не хочу! Та й не вірю я їй. Зараз до бабусі ми ходимо позмінно – то я, то тітка зрідка, то моя старша дочка.

Навіть 10 хвилин важко з нею просидіти. Але і залишати з кожним днем ​​все не можна більше. Що робити – я не знаю. Підкажіть. Нікуди мені бабусю брати мою. І не хочу.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page