fbpx

Коли я його зустріла, йому був 41. І в першу нашу зустріч я сказала, що у нас точно нічого не може бути, що він занадто дорослий, практичний, нудний, одружений і у нього є дочка 8 років. Але… ми зустрічалися літо, осінь, зиму, весну, а потім поїхали на Кіпр. Скільки я його умовляла це зробити, цілий рік! Не знаю, що він сказав родині. І його наче підмінили. Через два місяці сам до мене приїхав з квітами, сказав, що хоче від мене дитину!

Коли я його зустріла, мені було 24, а йому 41. І в першу нашу зустріч я сказала, що у нас точно нічого не може бути, що він занадто дорослий, практичний, нудний. Але… Ми почали зустрічатися і я так неймовірно закохалася, що думала про нього з ранку до вечора, мріяла про нього перед сном і ледве відкривши очі вранці.

Він теж одружений, і у нього є дочка 8 років. Ці зустрічі тривали літо, осінь, зиму, весну, а потім ми поїхали на Кіпр. Скільки я його умовляла це зробити, цілий рік! Не знаю, що він сказав родині, але ми поїхали. Це була казка, мрія… Я досі згадую ту казку…

Але потім, після повернення, його як підмінили – напевно, почалися проблеми в сім’ї, він став гостро відчувати свою провину і став різкий зі мною. Я спочатку не розуміла, в чому справа. І на стінки лізла, навіть маму попросила з ним зустрітися, щоб він їй все сказав, чому так зі мною поводиться. І у мене також все боліло всередині і стискалося. Я прокидалася і одразу згадувала, що його немає зі мною, і починала плакати…

Але потім, після того як моя мама з ним поговорила, я зрозуміла, що це таке приниження для мене: я, симпатична, молода, освічена дівчина так реву через одруженого мужика!!! Я реально це якось раптом зрозуміла. Напевно, для цього треба так впасти, щоб все зрозуміти і усвідомити. І я сама собі сказала «Все, для мене краще бути без нього, ніж страждати від його холодності і тому, що він одружений».

Так уявляєте, він через два місяці сам до мене приїхав з квітами, сказав, що хоче від мене дитину! Але розлучатися не хоче… І я зрозуміла, що насправді щастя з ним у мене не буде. Продовжувати далі такі стосунки для мене неможливо – я перестану поважати себе. А якщо він піде з сім’ї, то я перестану поважати його. Тож тут єдиний варіант – розлучитися назавжди. І я так і зробила.

Ми попрощалися назавжди. Я сходила до церкви, сповідалася. І мені стало дійсно легше. Ось я вже відчуваю запах весни і нового життя, яке. попри все, продовжуєтьсяф. І десь за рогом мене вже чекає моя світла доля.

Олена, 26 років

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page