Ювілейний, 10-й, Leopolis Jazz Fest знову вивів на свої сцени сузір’я суперзірок

Ювілейний, 10-й, Leopolis Jazz Fest знову вивів на свої сцени сузір’я суперзірок

Mind продовжує ділитися враженнями про найзначнішу джазову подію країни

Ювілейний, 10-й, Leopolis Jazz Fest знову вивів на свої сцени сузір’я суперзірок
Фото Володимира Осипенка

У попередньому матеріалі ми почали розповідь про події найбільшого українського джазового форуму. Додамо, що 10-й Leopolis Jazz Fest тривав 5 днів. За цей час відбулося 28 концертів на трьох головних сценах. На міських майданчиках пройшли виступи артистів «вуличного джазу», Львовом курсував автобус, у якому подорожували екскурсанти в супроводі джазової музики. У місцевій музичній академії ім. М.В.Лисенка дали майстер-класи дві американські зірки не тільки студентам цього вишу, а й усім, хто хотів долучитися до події. Це були саксофоніст Камасі Вашингтон та трубач, композитор, бенд-лідер і художній керівник джазового підрозділу Лінкольн-центру Вінтон Марсаліс. У неділю в знаменитій кав’ярні «Львівська копальня кави» найголовніша фігура українського джазу, арт-директор фестивалю Олексій Коган і головна редакторка «Видавництва Старого Лева» Мар'яна Савка презентували українське видання книги Лорі Верхомин, подруги видатного американського джазового піаніста «Кохання. Життя і смерть з Біллом Евансом».

Продовжимо розповіді про неперевершені концерти на головній сцені фестивалю в парку ім.Б.Хмельницького. 26 червня шведський піаніст Jan Lundgren потішив публіку програмою Jazz Meets Folk. Разом із контрабасистом Hans Backenroth і жіночим струнним квартетом (Joanna Lewis – скрипка, Emily Stewart – скрипка, Lena Fankhauser – альт і Melissa Coleman – віолончель) виконали, як у нас кажуть, «віночок народних пісень». Зокрема, українські «Взяв би я бандуру» та «Їхав козак за Дунай» у власних інтерпретаціях. Присутність квартету здалася дещо декоративною, а стиль всього секстету – трохи похмурим етнічним мінімалізмом. Хоча під час кількох суто фортепіанно-контрабасових дуетів у публіку пішли нетривалі джазові хвилі.

Фото Даниїл Тюрін, facebook.com/leopolisjazz

Зате другий сет був просто приголомшливо розкішним. Американський трубач Кріс Ботті (Chris Botti) вже бував кілька разів у нашій країні. Здається, на якомусь концерті він пожартував, сказавши: «Що треба для успішної кар'єри? Займатися, займатися, займатися... і мати в друзях Стінга». Дійсно, вперше мені пощастило почути його 20 років тому, 31 травня 2001 року, «в обоймі» Стінга. Він і тоді, і зараз, грав прекрасно… У Львові Ботті влаштував справжнє шоу, у якому було кілька «вершин». Крім нього чудово заграла досвідчена, вправна, потужна, струнка як тополя, красива у відкритій червоній сукні скрипалька Каролін Кемпбел (Caroline Campbell). Вона вміє все: її попурі, у якому переплелися Бетховен и поп-музика, порадувало захоплених слухачів. Але найбільше вразив молодий піаніст – естонець Холгер Марьямаа (Holger Marjamaa), який, судячи з показаних навичок і вишуканого звуку, прекрасно грає не тільки джаз, а й академічну музику. Та віртуоз-барабанщик Лі Пірсон (Lee Pearson). Гадаю, він може «вишивати» на своїй установці годинами.

У передостанній вечір  на головній сцені спочатку грало тріо неперевершеного ізраїльського контрабасиста Авішая Коена. З ним працював відомий азербайджанський піаніст Ельчин Ширінов, фантастично винахідливий, талановитий музикат, та юна 20-річна барабанщиця-зірка Роні Каспі (Roni Kaspi), ізраільтянка, студентка коледжа Берклі. Вона дуже вправна технічно і до того ж має достатньо розвинуту джазову уяву та прекрасні навички різноманітних прийомів володіння грою на ударній установці. Супердівчина, неймовірні можливості та перспективи. Тріо звучало розумно й водночас чутливо, а Коен не тільки грав руками, а й «танцював обличчям».

Фото Даниїл Тюрін, facebook.com/leopolisjazz

Після тріо вийшов могутній гігант, американець Камасі Вашингтон (Kamasi Washington). Грає на тенор-саксофоні, вдягається в стилізоване африканське вбрання типу балахону, носить, як і інші члени гурту, буси та амулети… Звучить дуже потужно, і так само потужно, з великою енергетикою, працюють його колеги. На сцені стояли дві важкі ударні установки. Ритм-секцію доповнював винахідливий японський клавішник Масаюкі Хірано (Masayuki Hirano).

Духова група – це Рікі Вашингтон (Rickey Washington), який прекрасно грає на флейті, альтовій флейті та сопрано-саксофоні, і трубач Моріс Браун (Maurice Brown). Втрьох, підсилені ритм-секцією, вони складали враження важкого броньованого танку, який потужно «прасував» вуха та емоції присутніх, і це всім подобалося. Незрозумілою була роль вокалістки Патрісії Куін (Patrice Quinn), яка періодично просто дублювала партію лідера гурту, вправно присідаючи та встаючи і здіймаючи руки до неба…

В останній вечір на головній сцені спочатку за традицією виступив вітчизняний поп-рок-гурт «Pianoбой». Традиція йде від бажання організаторів на День Конституції надати головну сцену фестивалю представникам української музичної сцени. Не висловлюватимуся різко, але після артистів, які виступали в попередні дні, цей сет був досить слабенький, нехай не ображаються ті, хто добирав музикантів. Єдине, чого хотіла більшість присутніх, щоб все швидше закінчилося…

Фото Даниїл Тюрін, facebook.com/leopolisjazz

Фестиваль добіг кінця. Останніми грали 15 супермузикантів біг-бенду нью-йоркського Лінкольн-центру. Висока культура в усьому – від вишуканих костюмів до неперевершено чистого ансамблевого інтонування – основна риса цього зразкового, майже академічного джазового колективу. Так, історія джазу досить коротка, у рази коротша від історії академічної музики. Але  вона має власні періоди, і ця команда є представницею доби свінгу – класичної епохи розвитку джазу. П’ять саксофонів, три тромбони, чотири труби, плюс ритм-секція (рояль, контрабас та ударні) – склад, від гри якого серце переповнювали захват та повага.

Фото Володимира Осипенка

За традицією фестиваль завершився церемонією вручення Міжнародної музичної премії Leopolis Jazz Music Awards ім. Едді Рознера. Володарем премії у 2021 році став вже згаданий видатний музикант, представник відомої музичної династії Вінтон Марсаліс (Wynton Marsalis). Вручив премію голова наглядової ради Альфа-Банку Роман Шпек.

Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло