fbpx

Віктор умовив маму продати її квартиру і закрити його борг по кредиту, а самій переїхати до них. Жінка погодилася. Не минуло й двох місяців з моменту продажу її квартири, як син став говорити їй, що їм вона заважає. Анна не могла більше так жити і зібравши речі, сама поїхала в будинок для людей похилого віку. Минуло три роки як Віктор вигнав маму, він так і жодного разу не відвідав її

Анна ніколи б і не сподівалася, що доживатиме свої роки в будинку для літніх людей. В 70 років вона стала непотрібною своєму єдиному синові. Анна все життя одна виховувала сина. Батько хлопчика, Микола, відмовився від нього коли дізнався, що жінка чекає дитину. То ж свого сина він ні разу не бачив. Анна теж більше ніколи не бачилася з Миколою.

Син став її єдиною розрадою. Заради нього вона і жила, навіть не пробуючи налагодити своє особисте життя. Якби не допомога мами, то одній було б важко виховати сина. Анна жила в невеликому містечку на околиці області і з роботою завжди було складно, особливо коли роботодавці дізнавалися, що у неї малолітній син.

Коли Віктору виповнилося шість років, то бабусі не стало. Анна вирішила переїхати до сусіднє містечко, щоб у дитини була хороша освіта, та й роботи там побільше.

Жінка продала будинок і зібравши всі накопичені кошти поїхали в місто. Перший час вони жили у їх родички. Анна влаштувалася на роботу, а сина відправила в дитячий садок. Жінка накопичила потрібну суму і вони з сином переїхали в невелику однокімнатну квартиру.

Анна багато працювала, і все заради того, щоб у сина було все необхідне. Минуло 30 років. Віктор виріс і одружився. Анна продовжувала піклуватися про сина і його сім’ю. Навіть вийшовши на пенсію, вона продовжувала працювати, а всі гроші, які залишалися після оплати квартири і продуктів вона віддавала невістці або просто купувала на них подарунки для онука.

Віктор звик, що якщо він прогуляє всю зарплату з друзями, то мама завжди знайде грошей на продукти і все необхідне. Та й посидіти з онуком вона ніколи не відмовлялася, якщо не була на роботі.

Анна навіть намагалася здійснити платіж по кредиту сина, який він взяв на покупку квартири. Жінці доводилося відмовляти собі у всьому, вона ходила в старому одязі, не звертаючи уваги на свої потреби. Замість того, щоб купити нові чоботи, вона носила старі в ремонт і не всі майстри вже бралися їх ремонтувати.

Але потім Анна захворіла і її життя змінилося кардинально. Вона більше не могла працювати і платити за сина теж не могла. Їй навіть толком не вистачало грошей на своє лікування.

Віктор умовив маму продати її квартиру і закрити його борг по кредиту, а самій переїхати до них. Жінка погодилася. Не минуло й двох місяців з моменту продажу її квартири, як син став говорити їй, що їм вона заважає і незабаром у них з’явиться ще одна дитина, тому він відправляє її жити в будинок для людей похилого віку.

Віктор став кожен день дорікати маму тарілкою супу, жінка тож жила в кухні на розкладачці, але і там вона йому заважала. Анна не могла більше так жити і зібравши речі, сама поїхала в будинок для людей похилого віку.

Минуло три роки як Віктор вигнав маму, він так і жодного разу не відвідав її. Анна познайомилася там із самотнім чоловіком, Іваном Григоровичем, якому теж не знайшлося місця в рідному домі. Він опинився в будинку для літніх людей через те, що став погано бачити і за ним був потрібен догляд, а діти не хотіли цим займатися.

Іван Григорович і Анна полюбили один одного і одружилися. Вони переїхали в квартиру чоловіка і почали разом жити. Анна дбала про чоловіка з такою ж ніжністю і любов’ю, з якою вона дбала раніше про Віктора.

А Віктор згадав про маму, коли почув, що у неї є чоловік з квартирою. Зателефонував, питав, як справи, а потім почав говорити, щоб мама вмовила Івана Григоровича переписати частину квартири на неї. Мовляв, у нього знову проблеми і треба допомогти.

Анна поставила слухавку і попросила сина їй більше не телефонувати…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page