Коли я пройшла в квартиру замовників, то побачила доволі статного чоловіка. Ігор був одягнений не в новий, але досить дорогий костюм, вдало підібрана краватка, сучасний телефон, а за ним тягнуся шлейф приємних парфумів. Ірина ж навпаки виглядала дуже скромно. Темні кола під очима видавали всю сутність. – А посудомийку куди плануєте ставити? – Навіщо?, – втрутився Ігор. – Нам і без неї норм.
***
Я працюю дизайнером вже не один рік, але таку сім’ю бачила вперше. Точніше, не сім’ю, а чоловіка, який дбав лише про свої інтереси.
Замовники виявилися молодою парою з маленькою дитиною. Квартиру купили в новобудові з мінімальною обробкою. І відразу заселилися, перетягнувши сюди все, що встигли нажити за 2 роки на орендованій квартирі. Спробували почати ремонт самі, але застрягли на етапі планування. ⠀
Я прийшла на заміри. І поки повзала по квартирі з рулеткою, замовники висловлювали свої побажання. ⠀
– Ось у цій кімнаті передбачається дитяча. – говорив чоловік. ⠀
Він тільки повернувся з роботи. Недорогий, але новий костюм непогано сидів на спортивній фігурі. Парфум пристойний, краватка підібрана зі смаком. Недешевий телефон. ⠀
Ірина – з синцями під очима, на голові – незрозуміла ґулька. Обтягуюча футболка не вигідно підкреслювала “талію”. На щоці – щось типу засохлої каші. Погляд втомлений і байдужий. ⠀
Однорічний хлопчик постійно терся біля її ніг і смикав за футболку, вимагаючи взяти його на руки. ⠀
Говорю:
– А чому дитяча саме тут? Це ж найменша кімната! ⠀
– Тому що у великій – балкон. Мені він потрібен в спальні.
Зазвичай під дитячу віддають більшу кімнату, а не куточок, більше схожий на комірчину. Ну добре. Клієнт завжди правий. Балкон – дійсно істотний фактор.
⠀
У батьківській спальні чоловік відразу відмовився від туалетного столика. Коротко відрізавши: ⠀
— Нам не надо.⠀
У вітальні я дізналася, що чоловік любить кутові дивани і великі телевізори. І штори всюди повинні бути неодмінно дуже щільними, йому не подобається у вихідні прокидатися від сонячного світла. До речі, в вітальні потрібна барна стійка. Прикольна, щоб дивитися футбол і випивати. ⠀
– Ірино, поклади слухавку. – раптом голосно скомандував він, коли ми йшли по коридору. І додав роздратовано: – Потім з мамою договориш. ⠀
Від несподіванки я навіть підстрибнула. Тому що не чула, щоб дзвонив телефон… І якщо жінка розмовляла по ньому, то робила це дуууже тихо. ⠀
На кухні він штовхнув якусь м’яку іграшку, розчищаючи собі дорогу і заявив, що не схвалює вбудовані холодильники. І стіл обідній йому не потрібен, він їсть у вітальні перед телевізором… Посудомийка?
— Ні, посудомийка нам не потрібна…⠀
Весь цей час жінка мовчала. Жодного зауваження. Я не витримала і запитала у неї:
– А у вас які побажання до майбутнього інтер’єру? ⠀
Вона зиркнула на чоловіка і, відвівши погляд убік, відповіла втомлено:
– Так, ні, не треба мені нічого… ⠀
Мене це напружило ще більше. А він все продовжував говорити: – Я… Я… Я… Мені… Моє… І тільки коли відмовлявся від якихось речей, немов прикривався словами – ми і нам. Якесь словесне боягузтво. ⠀
Я пішла обміркувати все побачене. На наступний день подзвонила замовнику і відмовилася з ним працювати, не пояснюючи причин: ⠀
– У мене була схожа за розмірами квартира, я вам зараз на пошту скину дизайн-проект. Ви зможете, злегка підкоригувати розміри і втілити його в життя. Це безкоштовно. На зекономлені гроші купіть, будь ласка, дружині посудомийку. ⠀
Так, це було некоректно. І я так зазвичай себе не веду. Але мене дуже вже вразило якесь таке, що принижує ставлення до своєї жінки з боку замовника. Я все одно не змогла б з ними працювати. Для мене важливо, щоб інтер’єр створювався не для одного, а для всієї сім’ї. ⠀
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!