Коли я вийшла заміж, то всю себе присвятила сім’ї, не зважаючи на те, що ще й з ранку до вечора ходила на роботу. Я з тих людей, які люблять порядок і затишок в домі і все всі роки заміжжя робила для цього.
Мій чолові Дмитро навіть не знав де в нас лежить хліб, я навіть ложку і виделку клала йому на стіл, аби він відчував комфорт і затишок.
Потім у нас з’явилися дітки, наші маленькі донечка й сина, але, не дивлячись на те, що за дітьми наглядала лише я, вся хатня робота була на мені, навіть в магазин за продуктами я ходила з дітьми, адже Дмитро після роботи й в супермаркет ніколи не зайде, каже що це мій обов’язок, адже я сиджу вдома і не працюю.
Загалом я і для дітей своїх старалася, зарплату чоловіка, ту частину, яку він мені виділяв, витрачала лише на них і продукти, частенько і Дмитрові могла щось купити, щоб у нього був гарний настрій. Собі навіть шкарпетки не завжди могла купити, адже ставила на перше місце дітей і чоловіка, а сама, як завжди, чекала кращої нагоди.
Минали роки, в нашій сім’ї нічого не змінилося, лише діти росли. А, нещодавно, у нас була річниця весілля, ми в шлюбі вже 10 років. Я дуже довго відкладала гроші, щоб купити подарунок для Дмитра. Звісно, довго думала, щоб купити чоловікові те, що дійсно йому необхідне. Загалом я купила Дмитрові спортивний костюм і кросівки в колір нього.
В день річниці ще зранку натякнула йому, що в нас свято – 10 років разом, і я приготую святкові вечерю, просила Дмитра раніше повернутися з роботи.
Все стояло на столі, але Дмитро прийшов, як завжди, він зовсім не поспішав додому. Ми сіли за стіл, я йому вручила подарунок, а він дав мені в руки сковорідку, на ній був цінник 200 гривень.
Ми вичерли в тиші, мені дуже прикро було на душі. Невже, все що я заслужила за всі ці спільні роки шлюбу оці сковорідку вартістю 200 гривень. Чоловік встав і увімкнув телевізор, а я тихенько заплакала. Пояснила Дмитрові, що вийшло не по-людськи, думала, що він мене зрозуміє. Дмитро відразу дістав з гаманця тисячу гривень і невдоволено поклав на стіл:
– Візьми сама собі купи, що хочеш?
Мої подружки кажуть, щоб я не ображалася, усі чоловіки такі, не вміють вони подарунки вибирати. А мені прикро, я вірю, що якщо людина тебе поважає і кохає, то завжди знайде час, щоб купити троянду.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
