fbpx

Чоловік ледь міг говорити. Після перенесеної недуги літери у нього насилу у слова складались. Я, як завше уважно слухала і намагалась усіма силами підтримати, ні в якому разі не завершувала слова замість нього, є ні. Він хотів сам. Але сьогодні я ніяк не могла усвідомити почуте. Ні, я розуміла, що мій чоловік говорить, але сама суть у мене землю з-під ніг забрала

Чоловік ледь міг говорити. Після перенесеної недуги літери у нього насилу у слова складались. Я, як завше уважно слухала і намагалась усіма силами підтримати, ні в якому разі не завершувала слова замість нього, є ні. Він хотів сам. Але сьогодні я ніяк не могла усвідомити почуте. Ні, я розуміла, що мій чоловік говорить, але сама суть у мене землю з-під ніг забрала.

Ми з Павлом у шлюбі так давно, що вже й не уявляємо собі життя одне без одного. Ми й дім разом побудували і діток виростили, онуків дочекались. Багато пережили, але завше були разом. Усі життєві бурі зустрічали плече до плеча і саме тому змогли здолати все і пережити.

Справжнім випробуванням стала раптова недуга чоловіка. Смішно коли кажуть, що у нього “уже вік поважний”. 67. Хіба ж то вік? саме онуки посипались, на риболовлю з ними ходив, щось майстрували разом, а тут на тобі.

Тепер уся ліва сторона у чоловіка не працює. Мова теж не надто розбірлива. Але і цю бурю ми разом переживем, переборемо, як робили усе життя. Принаймні я думала так до вчорашнього ранку.

Чоловік говорив насилу. Неслухняні літери ледь у слова складались, проте їхня суть. Суть була в тому,, що до нього повинен приїхати його син і донька. Не наші діти, а саме його син і його донька. Я насилу видихнути змогла, адже шлюб у нас обох перший і єдиний. Тобто, ці діти з’явились тоді, коли ми в парі були. Гаразд одне дитя, то ще можна пояснити, але двоє?

Добре, що донька поруч живе, якби не вона, я б напевне той день і не пережила б. Вона теж була здивована. намагалась з татом поговорити, а той лиш показав телефон. Виявилось він переписувався з дітьми і сам запросив їх до себе. Судячи зі сторінки в соціальній мережі фамілія у них наша і зовнішність мого чоловіка, тут без питань.

Не знаю, як таке пережити. Просто не уявляю. Це зрада, зрада довжиною у все життя. Моя доля, моя сім’я, моє життя усе це марево. Як мені тепер повернутись у свій дім? Як і далі доглядати чоловіка знаючи все? Не хочу. Хай що люди скажуть, не хочу. Такого не пробачають, я не зможу?

03,12,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page