У Туреччині заявили, що відіграють виключну роль у досягненні результатів дипломатичним шляхом у війні росії проти України, зокрема, завдяки своїй принциповій позиції, яка вже продемонструвала ефективність у досягнення домовленості щодо “зернового коридору” та обміну полоненими.
Про це розповів міністр закордонних справ Мевлют Чавушоглу під час конференції на тему зовнішньої політики Туреччини в Анкарі.
“Чи є ще якась країна, окрім Туреччини, яка може досягти результатів дипломатичним шляхом у цій (російсько-українській – ред.) війні, яка поглиблює поляризацію та конфронтацію у світі? Тільки Туреччина. Для цього недостатньо просто рівноправної зустрічі з обома сторонами. Треба бути принциповим”, – зазначив Чавушоглу.
Міністр нагадав, що Туреччина застосувала положення Конвенції Монтре та закрила прохід через протоки кораблям воюючих країн, також не визнала результати так званих “референдумів”, проведених рф на тимчасово окупованих територіях, так само як свого часу не визнала та не визнає анексії Криму.
“Наша підтримка України продовжується, наша гуманітарна допомога продовжується”, – наголосив Чавушоглу.
Міністр також нагадав, що обмін полоненими між двома країнами, а також “зернова угода” були досягнуті завдяки посередництву Туреччини.
Зазначимо, що від початку війни Анкара всіляко пропонує свої послуги посередника у вирішенні військового конфлікту. Туреччина організовувала переговори між Росією й Україною, брала участь в обміні полоненими і допомогла укласти угоду про експорт українського зерна.
Але чим довше триває війна, тим більше питань виникає в України та країн Заходу до Туреччини. З одного боку, Ердоган відкрито засуджує дії Росії в Україні й наполягає, що окуповані території, зокрема Крим, мають перейти під контроль України. З іншого боку, Туреччина стала єдиною країною НАТО, яка не наклала на Москву санкції.
Анкара не приєдналась до Європи, яка закрила свій повітряний простір, і російські літаки продовжують літати до аеропортів Туреччини. В країні приймали російські банківські карти, а росіянам дозволяли відкривати рахунки у місцевих банках. Не кажучи вже про те, що, поки Європа відмовлялась від російського газу, він продовжував текти до Туреччини.
Водночас, коли російське вторгнення в Україну змусило Швецію і Фінляндію подати заявки на вступ до НАТО, Туреччина — єдина з країн-членів альянсу — спочатку затягувала процес, а потім виставила ультиматум, вимагаючи видати їй кілька десятків людей, яких Анкара вважає терористами.
Багато разів європейські й американські політики давали зрозуміти, як їх обурює поведінка Ердогана, який, по суті, допомагає Росії знаходити лазівки у глухій стіні санкцій. Ці побоювання поділяють і в Україні, де з початку літа лунає критика на адресу Ердогана. Українське МЗС вже двічі за останні місяці викликало до себе посла Туреччини “висловити занепокоєння” з низки питань, а посол України в Туреччині відкрито звинуватив Ердогана у купівлі зерна, яке Росія вкрала в України.
Довгий час Україна розглядала свої відносини з Туреччиною як частину партнерства із Заходом, але під час війни Києву довелося подивитися на ситуацію під іншим кутом.
“У певному сенсі саме цього Ердоган давно прагнув — більшої самодостатності на світовій арені та стати між Заходом і незахідним світом. Україна довго або не помічала, або воліла ігнорувати ці тонкощі: Туреччина ж член НАТО. Тепер російське вторгнення змусило Київ більш реалістично оцінити турецьку зовнішню політику”, – вважає експерт фонду Карнегі Ілля Куса.
На думку експерта, це не означає, що найближчим часом відбудеться розрив у відносинах Туреччини й України. Просто партнерство стане більш ситуативним і прагматичним, з огляду на інтереси Туреччини у відносинах з Росією.
