Я була єдиною дитиною у тата, тож і дім у спадок дістався мені. В той час, коли почалась, роботи нормальної в чоловіка не було, на мою зарплату, касирки в супермаркеті, також не розживешся, ми вирішили переїхати жити в село, щоб хоч якусь господарку тримати і таким чином жити краще
Мені навіть рочку не було, як не стало моєї мами. Не буду писати, що трапилося, це вже зовсім інша, і надзвичайно важка для мене, історія.
Мене виховав батько, за що я йому дуже вдячна. Не скажу, що жили ми по-багатому, скоріш за все з точністю та навпаки, але що тато мені дарував, так це свою любов. Я ніколи не забуду цього часу.
В селі в нас була невеличка дерев’яна хатинка. Ремонт зробити не було за що, тому жили, як виходило, головне, в чистоті.
Я вийшла заміж, коли мені виповнилося дев’ятнадцять, і переїхала жити в районний центр до чоловіка.
Я давно мріяла, щоб прийшов той час, коли я нарешті буду мати гарну квартиру в місті. І ось мої мрії здійснилися. Я тоді не задумувалася, що квартиру Олег орендує. Я була засліплення цивілізацією. Правда, я просто тоді не знала, що мене чекає попереду.
За кілька років батька раптово не стало. Я була єдиною дитиною, тож і дім у спадок дістався мені.
В той час, коли почалась, роботи нормальної в чоловіка не було, на мою зарплату, касирки в супермаркеті, також не розживешся, ми вирішили переїхати жити в село, щоб хоч якусь господарку тримати і таким чином жити краще, але на роботу ми їздили, благо, районний центр від села знаходиться не далеко, і маршрутки їздять часто.
Як я вже писала вище, що квартиру в місті ми орендували, то вирішили, що ці гроші краще витратимо на ремонт будинку в селі. Тоді моя свекруха мене підтримала у такому рішенні та попросилася пожити у нашому будинку. Так як стосунки зі свекрухою у нас були добрі, то я погодилася. Але згодом я сильно пошкодувала про своє необдумане рішення.
Як тільки Світлана Ігорівна переступила з чемоданами наш поріг, її наче підмінили… Вона почала приставати до мене зі своїми порадами, говорити як мені краще робити, то я не готую, то не так прибираю, і все тому подібне. Словом, вона була незадоволена кожним моїм кроком.
Якось вона мені заявила, що забере в мене мій дім, якщо я не слухатимуся її порад. А була ситуація, коли ми зі свекрухою посварилися за мого чоловіка, але він тільки промовчав і нікого не підтримав.
Я нічого нікому тоді не говорила, а лише мовчала. Наші стосунки з чоловіком почали псуватися, у нас були постійні суперечки та скандали. Але до переїзду свекрухи до нашої оселі ми жодного разу не скандалили з ним. А це якось свекруха поїхала до міста в гості до якихось родичів. І нам сказала, що за тиждень вона повернеться назад.
Тоді я й вирішила, що за цей тиждень все має вирішитись. Я одразу вирішила замінити замки на вхідних дверях. Тоді я сказала Олегу, що якщо для нього важлива наша сім’я, то він має бути за мене, а якщо для нього важливіша мати, то нехай іде до неї.
Я добре знала, що Олег дуже мене любить. Він не хотів вплутуватися в наші з мамою проблеми. Але на мою пропозицію погодився і став на мій бік.
Свекруха мала свою квартиру у місті, тобто без житла вона не залишиться.
І ось через тиждень свекруха приїхала до нас назад, проте двері вона не змогла відчинити. Тоді вона почала телефонувати Олегу з питаннями що сталося та чому вона не може відкрити двері. Олег їй відповів, що нічого не знає. А я не стала відповідати на дзвінки свекрухи, вона тоді хвилин десять ще постояла і поїхала назад до себе в місто.
Я дуже задоволена, що Олег у цій ситуації підтримав мене, а не свою матір, він цим вчинком і зберіг нашу сім’ю. Після цього я почала ще більше його цінувати і любити!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
