У сестри мого чоловіка якась дивна життєва позиція. Вона постійно скаржиться на нестачу грошей, але своїй дитині речі, які уже хтось носив не одягне. Хоча одяг весь в ідеальному стані після моїх діток.
Ми із чоловіком живемо разом майже десять років. У нас двоє маленьких дітей. Ми люди небагаті та й квартира у нас орендована, але нікому на свою долю не скаржимося. Як би важко не було, але без боргів і позичок, на все нам вистачає. аби при здоров’ї.
Сестра чоловіка теж заміжня. З роботою в неї й раніше не складалося, а зараз і поготів. Вона ніколи більше тижня ніде не працювала, а вийшовши заміж переклала обов’язок заробляння грошей на плечі чоловіка.
— Я 7 років навчалася в інституті, щоби кілька тисяч на місяць отримувати? Не дочекаєтесь! – обурювалася вона.
Якщо свекор відразу сказав дочці, що така її життєва позиція йому не до вподоби і він грошей не даватиме, то свекруха плакалася і нишком спонсорувала доньку. А Надія ж ні в чому собі не відмовляла і жила так, ніби завтра не існує.
Слава Богу, що у чоловіка Надії була хоч своя квартира. Та й працював він. Однак після появи дитини вони якось от разом прозріли і зрозуміли, що дитина це дорого. Якщо раніше Надія була вся така зверхня та самостійна, то тут уже почала скаржитися на нестачу грошей.
Свекруха попросила у мене дитячі речі, що залишилися після дітей. Мені не шкода – дала. Я все перепрала, перегладила і акуратно склала по пакетах.
Надія зустріла нас із радістю. Але коли побачила пакети, обличчя її виражало непідробне здивування. так, ніби я у дім ропуху занесла:
— Це ношене, чи що?
Надія навіть відкривати пакет не стала. Спочатку ходила насуплена, але потім не витримала і почала нам зі свекрухою виказувати своє невдоволення. За її словами нашим обов’язком є підтримати їх у важкі часи, а не “відкуповуватись” старими речами.
Я не стала того слухати і вийшла, а от свекруха з донькою таки поговорила і серйозно. Зрештою Надії уже навіть мама не буде допомагати.
Чоловік мій дізнавшись про все надумав сестрі таки виділити певну суму, але я заборонила. Надія повинна зрозуміти, що з неба нічого не падає саме собою. Хай їм зараз не просто, але ж хіба не так вчаться цінувати і працювати на свій достаток.
А от чоловік говорить, що виховувати сестру будемо тоді, як вона зможе собі заробляти сама. а поки малюк у неї на руках, усе ж не час максималізму і допомагати треба.
У нас тепер громовиця і блискавки у домі. Я доводжу свою правоту, а він свою.
От скажіть, хіба ж я не права?
11,12,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
