— Яке “їду”? – дивиться на мене здивовано мама, – Доню, ти готова так просто і легко здатись? Там же твоя дитина, там моя онука? Невже ти думаєш, що час усе виправить і поставить на свої місця? Колись пошкодуєш, дуже і дуже пошкодуєш.
Кажуть батькам не можна ні в якому разі пророкувати чогось нехорошого своїм дітям. Навіть, якщо бачиш. що син чи донька помиляються, потрібно говорити, що у них усе буде добре і все налагодиться. навіть випадкове, ненавмисне побажання батьків дуже часто стає долею дитини. Схоже моя забула про це. Але я вірю. що у мене усе налагодиться і я моя донька з часом усвідомить, що я її люблю і зможе впустити мене в своє життя і серце.
Ніколи не думала, що мій шлюб завершиться ось так – розлучення, поділ майна і опіки над єдиною донькою. мій чоловік людина принципова, це я знала завжди, але жила з ним, могла миритись з його характером. Шістнадцять років шлюбу для мене були не надто простим часом. Чоловік мій ніколи не був мені вірним, хоча робив усе для сім’ї. Для себе я вирішила, що ніколи не скажу доньці про гріхи тата і для неї він буде найкращим.
Саме це і було моєю найбільшою помилкою. Аби моя донька не знала усього, я їй постійно розповідала про тата тільки хороше. Чоловік любив і з рук не спускав нашу дитину, тож я вирішила, що хай хоч дитина моя буде щасливою у цій родині.
Коли я застала чоловіка у нашому подружньому ліжку зі своєю кумою, зрозуміла, що то край. Зібрала свої речі і доньки і ми переїхали до моєї мами. Проте, коли донька дізналась, що справа йде до розлучення, несподівано для мене заявила, що хоче залишитись із татом. Коли ж я розповіла причину розтавання, вона заявила, що я наговорюю на тата і він у неї найкращий.
Сім місяців ми ділили усе, що можна тільки ділити. Мій чоловік показав усі свої “найкращі” сторони і врапт я зрозуміла, що зовсім його не знала. Але, найприкріше, що донька припинила зі мною спілкуватись. Для неї саме моя вина в тому, що наша родина розпалась.
Одного ранку я врапт зрозуміла, що це все. Зрозуміла, що з мене досить і я більше не зможу жити от так. Зібравши чемодан я подалась за кордон. Нині я у Німеччині.
Моя мама ніяк зрозуміти не може, чому я так легко здалась, чому залишила свою 16-річну доньку. Для неї мої слова про те, що донька виросте і все стане на свої місця – не аргумент.
А я вважаю, що через три, чотири роки юнацький максималізм мине і я зможу пояснити риті, чому залишила сім’ю і наші стосунки налагодяться.
12,12,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
