Ті, кому доводилося хоч місяць жити разом із мамою чоловіка, мене зрозуміють. Це реально – не життя.
Моя ж ситуація посилилася ще тим, що Василь прийняв рішення віддавати зарплату своїй матусі, щоб вона нею керувала, як досвідчена господиня. Як тільки мені потрібні гроші, я повинна підійти до Олени Степанівни, і бажано в гарний настрій, і аргументувавши для чого мені потрібна та чи інакша сума, взяти собі ці гроші.
Спершу ми з Василем жили на орендованій квартирі. Чекали, що бабусина нерухомість перейде до нас. Тільки за місяць до нашого весілля сестра Василя повідомила, що чекає на дитину і в неї теж скоро весілля. Мама вирішила, що донечці ця квартира більш потрібна ніж сину і невістці.
Невеличке весілля, а точніше – святкування в кругу сім’ї, Юля відгуляла за місяць до нашого і швидко переїхала до бабусиної квартири. Складалося враження, що Юля спеціально поквапилася з цікавим станом, щоб отримати цю квартиру. Мене мучила ця несправедливість, але я тоді промовчала.
На той момент ми з Василем обоє працювали і доходу вистачало. Потім про свій цікавий стан дізналися ми з чоловіком. В мене була постійна нудота, і лікар побоювався за мій стан. Тому мені довелося піти на лікарняний та періодично лежати у стаціонарі.
Заробіток зменшився, а витрати збільшились., ще й до всього, в країні почалась війна… Василь почав вирішувати ситуацію і поки я знову проводила час на лікарняному ліжку, він перевіз всі наші речі до матері, навіть не поговоривши зі мною.
З відділення я поїхала прямо до свекрухи. Мені цей варіант вирішення проблеми зовсім не подобався. Ображало ще те, що Василь сам вирішив цю “проблему”. Намагалася обуритися, а він повідомив, що інакше ніяк не виходило.
Зі свекрухою особливих конфліктів не було. Тільки відчути себе господинею Олена Степанівна не дозволяла. Сама готувала, прибирала з посиланням на моє погане самопочуття. Але в неї на обличчі читалося, що вона тут головна, а я так, тимчасовий мешканець.
На продукти та інші господарські витрати Василь давав гроші матері, частину залишав собі і трохи виділяв мені. Я їх витрачала на вітаміни, дещо з одягу, продукти. Іноді мені вдавалося попрацювати, тож зайва копійка в мене була. Було тяжко, але не критично.
Тільки Олена Степанівна постійно критикувала мене за обновки та інші покупки. То не таке молоко купила, то йогурт, то фрукти. Рибу вибирати не вмію. Речі незрозуміло навіщо купую стільки та ще й дорогих. Можна знайти дешевше. А взагалі навіщо їх купувати, якщо я через час у них не влазитиму.
Ходити мені нема куди, тільки в клініку, а туди можна і в старому. Вона начебто і не критикувала, просто висловлювала свою точку зору, але обов’язково в присутності Василя.
Згодом у нього склалася думка, що я погана господиня, не можу правильно розпорядитися бюджетом. Ось він і вирішив весь прибуток віддавати мамі. Йому фінанси без потреби. На роботу возить службовий автобус, обід збирає мати, згубних звичок не має.
Я ж не могла сидіти без копійки. Крім вітаміну мені потрібні були речі, тому що в старі я просто не могла влізти, а ті, що налазили, мали дуже сумний вигляд. Їх можна було носити лише по дому. Я намагалася донести цю інформацію до Василя, щоб він віддавав мені частину грошей. Але він абсолютно не розумів причини претензії. Адже його мати повністю зайнята побутом, тому нормально, що в неї всі гроші. Якщо мені щось потрібне, то я можу в неї попросити і вона дасть.
Мене така ситуація не влаштовує. Чому я змушена просити гроші на свої потреби? Причому не просто випрошувати, а вигризати зубами, оскільки Олена Степанівна краще знає, що мені потрібно. Без обновки можна обійтися, гроші треба збирати, дитина скоро буде.
Стригтися не можна в моєму стані, фарбується теж. Платне УЗД це розкіш. Можна сходити в державну клініку, як вона свого часу. Тільки там треба сидіти у черзі з самого ранку, де всі чхають, кашляють. Але нікого це не турбує.
Не уявляю, що робитиму, коли зовсім не зможу працювати. Регулярно випрошувати у свекрухи гроші чи просити допомоги у батьків? Тоді від чоловіка яка користь?
Що скажете в моєму випадку?
Яку дасте пораду?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Передрук без посилання на ibilingua – заборонений!
