Коли я стану свекрухою, то точно не буду такою, як нині є моя. Тамара Єгорівна вважає нашу сім’ю своєю і називає нас не інакше, як “діточки”. І все б нічого, але й ставлення у неї відповідне. Я не встигла прокинутись і очі відкрити, а у двері дзвінок – Тамара Єгорівна з іншого кінця міста нам сніданок у судках привезла, адже ж ми на роботі і нам ніколи їсти варити.
Ми навіть вирішили трохи зачекати з другою дитиною через свекруху. Зрозуміли, що просто не зможемо бути батьками, адже мама чоловіка перетягла на себе цю функцію.
Коли мій син з’явився на світ, так я навіть вночі не прокидалась – Тамара Єгорівна носила малого, годувала, а зранку у колясочку клала і везла на двір його – гуляти.
— Відпочинь, доню, – говорила мені постійно, – Мені ніхто не допомагав, я тобі допоможу у всьому.
Ні, вона не вказує, не розповідає. як потрібно. Вона просто робить усе замість нас тихо і непомітно. Та я й пилу у себе в квартирі ніколи не витирала, адже Тамара Єгорівна усе прибере, начистить і вимиє ще до того, як воно утвориться.
Ми вже серйозно про переїзд у інше місто задумались, але продати квартиру не можемо, адже за документами вона належить Тамарі Єгорівні. Я вже й на кредит довжиною з життя згодна, аби втекти з цієї золотої клітки та звільнитись від гіперопіки.
Я розумію, що нашого боку це буде негарний жест, але іншого виходу знайти не можемо. Скільки б ми не вмовляли маму чоловіка хоч трішки перепочити і не опікуватись нами аж так. вона не розуміє, навіть про що ж мова.
Ми вже винайняли квартиру в іншому місті. Обирали спеціально якнайдалі – триста кілометрів нас розділятиме. Сподіваємось цього вистачить, аби хоч раз самим сніданок приготувати, чи в квартирі пропилососити.
Свекрусі скажемо уже тоді. як переїдемо.
13,12,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
