ПВК “Вагнер” віддаляється від військ РФ — завербовані змінюють свою тактику, їх структура заточена під наступ. Про це заявив речник Східного угруповання військ Збройних сил України Сергій Череватий сьогодні, 12 грудня, в ефірі телеканалу FREEДОМ.
При цьому українські війська вивчають та контролюють російського супротивника. Угруповання РФ ж тримається на страху, залякуванні та погрозах.
“Наші артилеристи — віртуози в опановуванні високоточною зброєю і щодня підлітає кілька складів, або командних пунктів, або місць проживання противника. Постійно йде полювання за ними і вони недаремно відсунули лінію, де перевантажують артилерійські снаряди більш ніж на 100 кілометрів від лінії фронту. Тому що вони розуміють, що шанс бути знищеним величезний”, — зазначив Череватий.
Також експерт поділився, що росіяни не можуть прорвати оборону ЗСУ, вийти в тил та розвивати наступ для окупації Донбасу.
“Якщо в них під Києвом були найкращі з кращих, тут уже найкращі з гірших. Вони, зібравши все, що можуть, таки не можуть прорвати оборону. Так, вони мають локальні успіхи, тому що це величезне угруповання. Ми їх окупували майже весь час, але глобальних цілей вони не можуть досягти. Вони не можуть прорвати системно нашу оборону, вийти в тил і розвинути свій наступ, щоб окупувати Донбас”, — додав Череватий.
На думку генерала армії України, екс-глави Зовнішньої розвідки України Миколи Маломужа, тиждень, що минає, вкотре довів, що стратегія Путіна на просування російської армії по пріоритетних напрямках – не реалізується.
“Він уже неодноразово ставив завдання захопити Бахмут і загалом Донецьку область. Але терміни раз у раз зміщуються, кількість загиблих окупантів збільшується, а особливого просування немає. А у Путіна це вже психологічний “пунктик”. Однак навіть це завдання так званої “спецоперації” виконати не вдається. Тому російський диктатор, як мантру, повторював і повторює (зокрема цього тижня), що цілі та завдання “спецоперації” (по суті – агресивної війни) будуть реалізовані. Змінюючи при цьому як цілі, так і завдання, як терміни, так і їх реалізацію”, – зазначає генерал.
Він наголошує, що “вагнерівці”, “мобіки” (як російські, так і з окупованих українських територій) увесь цей тиждень активно штурмували Бахмут. Але ЗСУ продовжують там вести маневрену оборону.
“Іноді ми відходимо, але не критично. А на Луганському напрямку ще й прямуємо вперед. Плюс – активно діємо на півдні, знищуючи інфраструктуру, штаби, склади, живу силу та логістику супротивника. Все це загалом, вважає Микола Маломуж, демонструє, що ситуація складається явно не за путінськими планами. Звідси й почастішання заяв у ракурсі російсько-української війни – путінські, а також його поплічників – у стилі “все в порядку, все за планом”.
Хоч якби все було так, то не довелося б робити такі заяви”. Ще одним важливим моментом тижня, що минає, експерт називає те, що масована ракетна атака, яку росіяни провели в понеділок, 5 грудня, вперше з початку таких ударів не досягла ефекту, на який вони розраховували. Ворожі ракети на 90% було збито нашою системою ППО. На деяких напрямках було попадання 10 із 10, 9 із 10.
“І, звичайно, значущим моментом цього тижня, пов’язаним із тим, про який я сказав вище, став підрив міфу про потужність російської системи ППО, про те, що територія РФ повністю захищена. Удари були завдані по аеродромам “Енгельс-2” у Саратовській області та “Дягілєво” під Рязанню, де розташовані стратегічні бомбардувальники, які обстрілюють Україну балістичними ракетами. Були уражені Т-95, Т-22 – потужні ракетоносії, які можна використовувати як носії ядерного озброєння. І тут важливий підрив не так у кількісному форматі, як сам його факт – сильний удар по військово-політичному престижу Росії.
На цих аеродромах має діяти потужна система ППО, яка не показала своєї ефективності. До того ж, це секретні об’єкти, – наголошує екс-глава Зовнішньої розвідки. – І, якщо ми говоримо про можливу участь у події українських спецслужб чи нашої агентури, то це – блискуча робота. З одного боку, ми попередили пуски ракет із цих бомбардувальників, з іншого – показали вразливість даних об’єктів зокрема й Росії загалом. І в країні-агресорі вже почалися бродіння — як так вийшло, що стратегічні аеродроми опинилися під ударом?”.
