fbpx

Галина Іванівна повідомила, що має намір на польське Різдво поїхати до своєї подруги, яка вже тривалий час там працює і живе. Ця Ірина її запросила, а свекруха рада старатися, оскільки ще жодного разу за кордоном не була. Ми з чоловіком не проти, нехай собі їде свекруха, розвіється. Ми ще сміємось, може собі якогось поляка найде, і заміж вийде. На цих радощах я зателефонувала своїй мамі

Галина Іванівна повідомила, що має намір на польське Різдво поїхати до своєї подруги, яка вже тривалий час там працює і живе. Ця Ірина її запросила, а свекруха рада старатися, оскільки ще жодного разу за кордоном не була. Ми з чоловіком не проти, нехай собі їде свекруха, розвіється. Ми ще сміємось, може собі якогось поляка найде, і заміж вийде. На цих радощах я зателефонувала своїй мамі.

Відколи почалась війна ми з чоловіком і малесенькою дитиною переїхали жити в районний центр до свекрухи. Річ у тім, що ми жили до того на орендованій квартирі, а в наш час сильно на неї не наробиш. Максим працює і забезпечує нас один, оскільки я в декретній відпустці.

Звісно, я не переїжджала до неї з неймовірною усмішкою на обличчі, але нічого не поробиш.

До своїх батьків я переїхати не могла, бо там живе крім мами моя старша сестра з сім’єю. Та й живуть вони в селі, і не дуже мені хотілося туди їхати з маленькою, чотиримісячною дитиною.

У моєї свекрухи простора трикімнатна квартира. Місця всім вистачає, тому не жаліюся. Ремонт, звісно, міг бути і кращим, але зараз нам не до цього. Найголовніше, що планування гарне, квартира простора, і ми могли всі речі з орендованої туди перевести, і ще залишилося багато вільного місця.

У мого Максима також є рідна сестра, і в цій квартирі вона має певну частку, тому коли вона з чоловіком приходить в гості, ніхто не має нічого проти. Живе Алла в квартирі чоловіка. Так усім зручніше.

Моя свекруха, на жаль, жінка, яка не любить чистоту. Тому все прибирання на мені. Ще напередодні переїзду до неї все довелося відмивати та чистити, тепер просто підтримую чистоту.

Коли в будинку немовля, без цього не обійтись. І щоденне вологе прибирання, і все інше. Готувати також мені доводиться, бо свекруха – не дуже полюбляє цю справу. Добре, хоч дочка не заважає – весь час спить чи сама може полежати у ліжечку. Я тим часом роблю справи.

Галина Іванівна нічого не робить – навіть посуд мити перестала останнім часом.

Все що вона робить, так це накладе всю раковину брудними тарілками і йде в свою кімнату дивитися фільм чи слухати новини.

Але річ не в тому.

Нещодавно Галина Іванівна нам заявила, що має намір на польське Різдво поїхати до своєї подруги, яка вже тривалий час там працює і живе. Ця Ірина її запросила, а свекруха рада старатися, оскільки ще жодного разу за кордоном в своєму житті не була.

Ми з чоловіком не проти, нехай собі їде свекруха, розвіється.

Ми ще сміємось, може собі якогось поляка найде, і заміж вийде (батька Максима вже більше п’яти років, як немає на цьому світі).

Я була щаслива від цієї поїздки свекрухи, Максим також радий за маму. Мені вже давно хотілося побути наодинці з сім’єю!

Ввечері того ж дня я зідзвонилася зі своєю мамою. На радощах я повідомила, що свекруха планує їхати в Польщу приблизно на тиждень, а може й на довше.

– О, так це ж чудово. Я в цей час можу приїхати до вас, щоб з онучкою побути.

Мене така відповідь трішки здивувала, але все обдумавши, я подумала, а чому б і ні. Тільки я й подумати не могла, що свекруха буде категорично проти такої “ідеї”.

Я коли Галині Іванівні повідомила, що можливо в цей час до нас в гості приїде моя мама, та аж почервоніла від подиву.

– А де вона буде спати? В мою кімнату нема чого йти. І взагалі, я її закрию на ключ, щоб ви там не швендялись.

Річ у тім, що третя кімната у нас як відпочинкова. Там стоїть маленький диванчик, який не розкладається, і два м’які крісла з телевізором.

І якщо кудись і стелити мамі, так це в цій кімнаті свекрухи. А вона на це добра не дає…

– Ви самі тут на правах “пташки”, так ще й свою маму хочете сюди жити запросити. Знаю я вас. Сподобається їй у місті, і потім в село ні ногою…

І взагалі почала якісь небилиці говорити, що ми в той час, як її не буде, будемо в квартирі на неї щось наговорювати, обговорювати, ніби вона зовсім не господиня, і чистоту не любить. Все в тому роді.

Я навіть не розумію, як тепер мамі маю сказати, що вона до нас не може приїхати, оскільки свекруха цього не дозволяє.

Але це питання треба вирішити вже і негайно, оскільки часу залишилося обмаль. Та й мама мабуть вже “чемодани” пакує.

Що б ви робили на моєму місці?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page