Два місяці тому був день народження у дочки, ми вирішили поїхати до бабусі, оскільки, і ніякого святкування не хочеться. Але все рівно, з пустими руками ж не поїдеш. Заїхали по дорозі в супермаркет і купили більш святкової їжі. Серед покупок була і улюблена червона ікра мами. Ми тоді ледь переступили поріг дому, як почалась “буря”
Моя мати ніколи не тринькала гроші наліво і направо, але і при цьому не економила, принаймні на дітях і на собі. Проте все змінилося, відколи мама вийшла на пенсію. Тепер вона рахує кожну копійку, і може навіть спершу піти в АТБ, і глянути ціни, потім, наприклад, в ЕКО, а згодом, зрівнявши ціни, йти і купити потрібну річ чи продукти.
Я вважаю, що це не нормально. Не скажу, що вона голодує, до того ж ми з братом привозимо їй кожної неділі великі пакети з продуктами, але мама наче ненормальна старається заощаджувати на будь чому.
Я в першу чергу хвилююся за її здоров’я. Вже навіть з лікарем консультувалась в її питанні.
Ми навіть у важкі 80 та 90-ті нормально жили. Мама працювала завучем школи, тато був вчителем музики. Вона дуже розумна людина. Після відходу батька нічого не змінилося — у нас завжди було все найнеобхідніше і навіть більше. Вона працювала до останнього, мала заощадження, оскільки ми з братом підросли та влаштували своє особисте життя, навчилися виживати самостійно.
Але нещодавно маму відправили на пенсію, останні роки вона працювала вчителем фізики, але прийшов час молоді! І мама це прекрасно розуміла, і сильно не засмучувалася.
Якось мама сказала, що пенсія дуже маленька, і вона хвилюється, як буде жити, але ми з братом відразу ж її заспокоїли. Ми добре стоїмо на ногах, тому вважаємо своїм обов’язком допомагати мамі скільки буде потрібно.
Вона ніби й заспокоїлася, але як виявилося згодом, не до кінця.
– Не хочу я вас обтяжувати, я на це не заслуговую, — каже вона нам з братом, коли ми приїжджаємо її провідати.
Але ж нам не важко, я просто не можу дивитися, як вона ріже пів кусочка ковбаси, і кладе на кусок хліба. Ну якби ж не було грошей, це інша справа, але ж вони є…
Коли в моєї дочки, два місяці тому був день народження, ми вирішили поїхати до бабусі, оскільки і, і ніякого святкування не хочеться.
Але все рівно, з пустими руками ж не поїдеш. Заїхали по дорозі в супермаркет і купили більш святкової їжі. Серед покупок була і улюблена червона ікра мами. Я ще з дитинства пам’ятаю, як на новий рік тато старався її купувати, і мама насолоджувалася смаком кожної ікринки.
Вона як побачила, ледь “бурі” не закотила, що ми стільки грошей потратили, а вона немає для іменинниці подарунку.
Я заспокоїла маму, сказала, що з чоловіком зробили для дочки подарунок за всіх, але маму не зупинити.
Вона і плакала, і їсти цю ікру не хотіла!
Якщо чесно, я трохи здивована з її поведінки.
Скажіть мені, це нормальне явище людини, яка вийшла на пенсію, чи все ж це не нормально, і потрібно щось з цим робити?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
