Ольга Яківна все-таки дізналася і приперлася до церкви вся в чорному, наче на чиєсь прощання, а не на шлюб. Якось ми цей день пережили, правда, без дрібних “деталей-шпильок” не обійшлося. І все б нічого, та свекруха дочекавшись, коли Роман поїде у відрядження, постала на моєму порозі
З перших днів знайомства я не сподобалася мамі Романа.
Ольга Яківна мріяла, щоб її Ромашка зійшовся із дочкою її найкращої подруги. Та його серце зробило інший вибір.
З дня нашої розписку в РАЦСі минуло вже п’ять років. Перших два роки ми жили біля свекрухи. Не буду описувати, що і як все було, але приємного дуже і дуже мало. Словом, її вчинки і зробили так, що ми з Романом з’їхали.
Дивлячись на наші переїзди дідусь Романа вирішив переїхати до старшого сина в село і подарував свою квартиру онуку. Роман довго не думав, і прописав у своїй нерухомості і мене. Зробивши там ремонт ми з Романом перебралися туди. Але мама Романа стала регулярно відвідувати нас і встановлювати свої порядки. Вона не забувала при першій же нагоді наголошувати сину, що я найгірша в світі господиня.
Через те, що Ольга Яківна бачила поруч зі своїм синочком іншу дружину, а він кохав лише мене, ми почали подумувати про те, щоб ще окрім розписки, взяти і шлюб в церкві, щоб свекруха вже врешті-решт заспокоїлася і прийняла вибір сина.
Але вона все-таки дізналася і приперлася до церкви вся в чорному, наче на чиєсь прощання, а не на шлюб. Якось ми цей день пережили, правда, без дрібних “деталей-шпильок” не обійшлося.
У нас у планах була поїздка на море у медовий місяць. Ольга Яківна заявила, що їде з нами і вимагає, щоб її Ромашка сплатив путівку в Карпати. Нам довелося вдати, що ми згодні. Повідомили, що виїжджаємо через три дні. Самі зібрали швидко валізи та вранці поїхали чкурнули до омріяного відпочинку в Буковелі. Добре, що свекруха не знала куди, інакше поїхала б за нами.
Одного дня, коли Роман ще був на роботі, його мама прийшла і почала викидати мої речі на сходову клітку, вигукуючи при цьому, що я не заслуговую бути з її сином. В цей час Роман якраз вийшов з ліфта і виставив за двері свою маму.
Близько двох місяців свекруха нас не турбувала, ніби крізь землю провалилася. Потім дізналася, що Роман поїхав у відрядження і миттю постала на нашому порозі. Мені не вдалося виставити її відразу ж.
Вона в наказовому тоні попросила, щоб я забиралася з квартири по-хорошому інакше буде гірше. І ще я маю виписатися з цієї квартири, оскільки вона її батьків, і я до цього відношення ніякого не маю.
При цьому дістала валізу і почала кидати в неї речі. Потім виставила її на майданчик. Мені довелося телефонувати братові та батькові, просити їх приїхати. За декілька хвилин вони були в нашій з Романом квартирі. Занесли речі та зачинили двері. У цей час свекруха копирсалася в речах у спальні. Намагалася відшукати документи моєї прописки і так була захоплена, що не побачила чоловіків.
Роман спершу навіть повірити не міг, на що здатна його мама заради якоїсь ідеї все ж женити його на дівчині її мрії.
Ну це ж смішно. Ми живемо в 21 столітті, ну які в коханні можуть бути накази.
Роман того ж дня, як тільки приїхав, поміняв замок, і заборонив мамі навіть на кілометр підходити до квартири і до мене.
Вже два роки минуло з того часу. У нас народилася донечка. Я свекруху жодного дня після цього так і не бачила. Нашу Златку правда Роман возить час від часу до бабусі. Ольга Яківна ніби вже й заспокоїлася, але не знає, з яким лицем має до мене підходити.
А мені і так добре. Роман з мамою бачиться, а мені цього не потрібно…
Правильно я вчинила, чи все ж треба дати другий шанс свекрусі?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua