Розлучилися, майно поділено. Здавалося б, кожен пішов своєю дорогою. Саме так я й уявляла закінчення стосунків. Усі розбіжності у минулому. Люди втомлюються один від одного і розходяться. Взаємини і з матір’ю, і з батьком у дорослих дітей тепер будуються окремо.
Але у моєму випадку цього не відбувається. Сім’я знову мене не відпускає.
Не хочу описувати всі перипетії судових позовів, але в процесі розлучення з’ясувалося багато підводного каміння, причому з боку Бориса. Колись давно ми обговорювали з ним як треба розлучатися. І Борис запевнив мене, що все має бути по-чесному, почуття убік і жодна сторона не повинна бути викинута за борт, оскільки обидва протягом усього спільного життя вкладалися.
В принципі, я далеко не наївна людина, але чомусь зрозуміла це прямо буквально.
З того часу я не стежила ні за тим, як і що оформляє чоловік, кому виписуються податки тощо. Він завжди мені рапортував, що сплатив податки, по комуналці боргів немає. При оформленні дачі і ділянки, я дала генеральне доручення на все майно, оскільки він дав мені слово.
І вийшло, що приватизували одну квартиру на нього, я відмовилася. Маленька квартирка, де мешкає молодша дочка, – на двох, велика квартира, куплена за іпотекою, – також на двох. І начебто немає каверзи.
Дачу він мені подарував. Але під час розлучення свої обіцянки він забув. Гараж, як виявилось, Боря одразу оформив на старшу дочку, я нічого не знала, там стояла моя машина. При оформленні дарчої на дачу були допущені помилки, і суд вважав дарчу недійсною, що я відмовилася від приватизації, чоловік теж не став компенсувати (право жити в квартирі у мене залишилося, а власності немає).
У маленькій квартирі прописано дочку та її сім’ю, а свою частку він подарував 4 роки тому дочці. А велику квартиру він наполіг, щоб було узаконено 50/50, тобто без грошової компенсації.
А ще мене підвела моя мати. У мене був рахунок і гроші з нього, чого я ніяк не приховувала, але в час різких стрибків долара я, за порадою приятеля, поміняла на низькому, а через рік здала за найвищим курсом (сума збільшилася вдвічі) і необережно похвалилася мамі.
Борі я тоді сказала, що вдало провела угоду, він не питав, я не уточнювала. Гроші повернула на загальний рахунок, а прибуток поклала на свій. Крім того, у чоловіка виявився автокредит, який він оформив для доньку, а платив зять і це теж спливло на суді й суд поділив цей кредит навпіл. В результаті виявилося, що маючи нерухомість і гроші, я нічого не можу реалізувати!
Але на цьому хитрощі чоловіка не скінчилися. Він з’їхав у приватизовану квартиру, а зі мною тепер мешкає старша дочка з сім’єю. Замість двох кімнат, я живу в одній, бо коли переїжджала дочка, я дозволила їй зробити дитячу, тепер вона мені цю кімнату не віддає, каже, мовляв, судись. Вийшла комуналка.
Поводиться вона прост ожахливо. Не дає спілкуватися з онуками, які бігають по квартирі. Спочатку дочка розмовляла на підвищених тонах, говорила, що я взагалі не розумію, що таке сім’я, а потім взагалі оголосила бойкот. І вона, і зять не розмовляють уже майже рік.
А разом з тим я доглядала колишнього чоловіка, коли він хворів. Я могла б відмовитись все це робити, адже ми були практично розведені, і перекласти це на дочок, але я цього не зробила. І від нього я хотіла тільки одного: щоб все було по-чесному і по-людськи.
Вийшло, що я все життя працювала на сім’ю, а що маю на виході? Самотність і відсутність життєвого комфорту. Хочу все залишити і поїхати від них закордорн, але ніяк не наважуся.
Передрук без посилання на ibilingua.com.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.
