Леся долари, які ми принесли для онука, відразу ж в кишеню засунула, а ось іграшки спакувала в пакет і поклала біля вхідних дверей, сказавши, що вони куплені не по віку. Але скажіть мені, які іграшки по віку дитині, якій навіть тиждень не виповнився? Шкода, що Артем в той час був на роботі. Навіть не було кому пожалітися.
Два місяці тому наш син Артем став батьком. Їм не по двадцять і навіть не по тридцять років, тому ми сильно просили не затягувати з дітками. І ось через два роки їхнього шлюбу в нас з’явився дорогоцінний і перший онучок, якого Леся з Артемом назвали – Енеєм.
Ми з чоловіком так і говоримо: “Наш Енейко парубок моторний”. Я дуже довго мріяла про той день, коли зможу няньчитися з онуком. До того ж, живемо ми всі поруч, на одній вулиці.
На виписку нас не запросили, оскільки сказали, що там буде якесь відео і фото робитися. Леся довго до цього готувалася, хоча я й натякала, що зараз, в час війни, це не на часі.
Врешті решт, нам з чоловіком сказали не приходити до пологового, оскільки там збираються лише їх друзі. Словом, молоді і красиві, нам з дідом там не місце. Мені було дуже цікаво, чи сватів часом не запросили, але як виявилося, і їм там не були раді.
Я зателефонувала наступного дня і напросилася прийти до онука. Леся не відмовила, але тон в неї був такий не дуже приємний.
Двері квартири, яка до речі, мого сина, Артем придбав її три роки тому, і вже навіть виплатив кредит, відкрила моя сваха. Вона була одягнена по домашньому, в халаті і тапочках, що відразу ж мені кинулось в очі.
Ставились до нас з чоловіком “родичі”, як до чужих людей. Артема тоді ще дома не було, і навіть не було кому пожалітися.
Мені було дуже прикро. Чим я заслужила на таке ставлення, ще й в квартирі рідного сина? Я така сама бабуся, як і вона. Тим більше ми прийшли не з порожніми руками — навезли подарунків, гостинців, долари подарували.
Деякі іграшки Леся взагалі відразу поклала в пакет і залишила біля порогу, пояснивши, що вони не по віку. Але ж які іграшки можна купити для немовлятка? Підросте та й буде гратися. Я ніяк її не могла зрозуміти того дня.
Витримали ми з чоловіком близько години. За цей час нам навіть чай не запропонували. Я зателефонувала Артему, але він сказав, що затримується на роботі. Я не дивуюся Лесі, їй не до застіль, але ж сваха могла хоч якісь канапки зробити, чи печиво з чаєм подати.
Нашого Енея я бачу лише зі світлин, які надсилає мені Артем. У гості нас не звуть, а після того випадку нав’язуватися та приходити без запрошення не хочеться. До нас вони також не хочуть навідуватися, хоча живемо по сусідству. Сподіваюся, що хоч коли онук підросте, ми з чоловіком будемо на вулиці з ним перетинатися.
Леся чомусь думає, що я її критикуватиму і засуджуватиму за те, що вона не годує сама, а перейшла на каші з пакетиків. Але мені якась різниця? Я не збираюся втручатися в такі особисті подробиці та псувати без того важкі стосунки.
Раніше Леся була зовсім іншою, тому я не розумію, чому вона так поводиться. Ми нормально раніше спілкувалися не лише з нею, а й із її батьками. Після народження Енея з ними щось трапилося. Їх ніби підмінили.
Мені вже стає ніяково, коли мене знайомі запитують про онука. Мені соромно зізнатися, що я бачила його лише раз. А все тому, що у невістки щось сталося з головою.
Я нещодавно отримала у спадок квартиру. Ми з чоловіком зараз робимо там косметичний ремонт. Спочатку планували її синові подарувати, але тепер чоловік навіть чути про це не хоче. Він сказав, що такому синові він не допомагатиме. На нього надії немає, тому треба заздалегідь подбати про свою старість.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
