fbpx

Десять років була на заробітках – потрібне було власне житло. увесь цей час допомагала своїй старенькій матері. тричі на місяць передавала посилки з продуктами і речами, усе аби вона мала що їсти і ні в чому не мала потреби. Приїхала тиждень тому додому і застала у матері не тільки порожній холодильник, а й шафи

Десять років була на заробітках – потрібне було власне житло. увесь цей час допомагала своїй старенькій матері. тричі на місяць передавала посилки з продуктами і речами, усе аби вона мала що їсти і ні в чому не мала потреби. Приїхала тиждень тому додому і застала у матері не тільки порожній холодильник, а й шафи.

Дуже прикро, що мама занадто довго мовчала, треба було раніше сказати, тоді ситуацію можна було б виправити, а тепер уже нічого змінити не можливо..

Усе це через дружину брата. Справа в тому, що брат також їздить на заробітки і збирає на житло. Його робота сезонна і коли він їде – його дружина переїжджає до моєї мами. Мовляв так і за оренду платити не потрібно і мамі не так сумно одній.

Жодного разу, за всі ці роки мама і словом кривим про невістку не обмовилась. Я розмовляла з мамо. по два рази на день. Чи то я не уважна і не ті питання ставила, чи мама гарна актриса. але я була впевнена, що у них усе гаразд.

Додому за ці роки я жодного разу не приїздила. була в Україні, але тоді ми з мамою у хмільнику на місяць путівку узяли – відпочивали і здоров’я поправляли. А їхати через усю країну, аби стіни побачити не хотілось. Тому як усе було насправді я не знала.

А тиждень тому повернулась несподівано, навіть для себе. Вирішила, що з мене досить. І хай у усі виїздять, а я знаю як там “добре” тож повернулась додому і квартиру планую придбати. Перед приїздом вислала три здоровезні торби з наїдками, подарунками і власними речами. я взагалі думала. що у мами дім усім тим заставлений, що я передавала, так багато я їй слала. Але по приїзді була неприємно здивована – порожній холодильник і такі ж порожні шафи. жлдних речей, що я для мами висилала.

Лиш тоді мама розплакавшись розповіла, що невістка приходила і все “ділила” порівну. Рівними такими частинами, що мама залишалась з порожніми руками. А говорити мама мені не хотіла, аби я не переймалась, а сину, щоб із жінкою мирно жив.

— А я що? – говорить моя мама. – мені і пенсії вистачає.

прикро що за всі ці роки я ні слова не почула. намагалась зекономити, аби швидше дім свій придбати, а воно он як обернулось.

Коли пішла на розмову до невістки, так та обурилась. Мовляв, мама сама її пригощала і вона жодного разу нічого не узяла сама. А може не тільки їй торби складала а й ще комусь.

Так прикро, а що вже зміниш?.

22,12,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page