Не хочу думати, що все це моя вина, але чомусь, склалось саме так, як я тоді згаряче сказала. Справа в тому, що моя свекруха багато років на заробітках за кордоном було. За цей час вона придбала і квартиру і будинок біля моря. Проте вчинила дуже несправедливо – усе це дісталось доньці, а моєму чоловіку лиш авто подарувала і все.
Ліна Олегівна провела на заробітках майже половину свого життя. Її двох дітей виростили батьки, вона ж заробляла гроші на житло. Так склалось, що старша сестра мого чоловіка вийшла заміж і майже одразу овдовіла. То був складний час, адже вона була при надії двійнею. Саме тоді свекруха і зробила перший презент своїй донці – подарувала квартиру двокімнатну у місті.
Тоді ще мій чоловік не був одруженим і лиш навчався, тому сприйняв такий крок мамин спокійно. Та й мова була про те, що йому мама квартиру теж придбає. Проте, коли ми одружились і навіть. тоді, як у нас діти з’явились свекруха про те, щоб виконати свою обіцянку мовчала.
Я вже тоді чоловіку не раз казала. що так неправильно і несправедливо. Його сестра уже вдруге заміжня була, її діти росли у власному домі, а ми ледь не щороку міняли орендовані квартири. Проте, мій чоловік матері натякати навіть не хотів, думав, що вона вчинить справедливо зі своїми дітьми.
В минулому ж році моєму чоловіку виповнилось тридцять п’ять. Його мама, навіть із Італії приїхала, аби його привітати. Я і чоловік вирішили, що її приїзд означає одне – купівля квартири. Як же ж гірко ми помилились. Свекруха подарувала сину ключі. Але то були ключі від авто. А на святі я випадково почула, що вона донці ще й дачу придбала біля моря, адже онучці потрібно було дихати морським повітрям для здоров’я.
Тобто, донці і квартира і дачя, а нам авто? Живіть, розкошуйте.
Не хочу думати, що саме мої слова стали причиною того, що сталось. Просто, тієї миті, я була не в собі. нам конче потрібно було власне житло, а тут таке. Не буду повторювати, що саме я тоді наговорила, але щиро побажала, аби від квартири і того будинку що був придбаний і сліду не лишилось.
Не минуло і року, як оті мої слова справдились. Квартира була придбана у Херсоні а будиночок в області. Сестру чоловіка з дітьми ми вивезли на авто подарованому нам у свою орендовану квартиру у столиці. Уже після того, як місто було звільнено і сестра чоловіка збиралась повернутись у той дім де була її квартира прилетіло. Нічого не залишилось від цілого під’їзду. Анічогісінько. А до того будиночку і не потрапиш нині. Лиш у чаті місцевому побачили фото – обвуглені рештки що колись були вулицею. Що там було і чому туди прилетіло і досі ніхто зрозуміти не може.
Нині мені дуже соромно за свої слова. Але змінити нічого уже не можливо.
22,12,2022
Головна картинка ілюстративна.
