П’ятнадцять років я була на заробітках в Німеччині. За цей час змогла забезпечити двох своїх дітей житлом, освітою і транспортом. Але нещодавно донька телефонує. Виявилось, що її шлюб на межі, а все через квартиру, яку я їй придбала.
Донька мені телефонує на днях. Вона у мене три роки, як заміж вийшла. Поки ще онуками не порадувала, але вони молоді – встигнуть. Зять від доньки значно старший. різниця там у п’ятнадцять років. Він на п’ять років від мене менший.
Донька мені телефоном розповіла, що у них в родині останнім часом миру ніякого немає. Чоловік її готовий зібрати речі і піти. а все тому, що саме донька моя є єдиним і повноправним власником квартири. Для зятя цей шлюб – другий. І від першої дружини він пішов у одній сорочці, адже та теж жила у власному житлі.
Так от. Суть у тому, що зять хоче, аби вони стали обоє власниками “родинного” гніздечка де кожен себе почуватиме у домі хазяїном. А для такого його відчуття потрібно квартиру доньчину продати, а купити нову, просторішу.
До мене донька звернулась зі слізним проханням так і вчинити, адже квартира на мене оформлена. Тоді я розгубилась якось і всіх нюансів одразу не усвідомила. Сказала, що подумаю. хоча ідея ніби як правильна і хороша.
Але чим більше думаю, чим більше з подругами раджусь, тим більше усвідомлюю, що я на це не піду.
Хоча маю дуже великі сумніви, все ж, щастя доньки на кону.
22,12,2022
