"Киць, будь ласка, поїхали, поки є можливість". Як цивільні наважуються вдруге виїжджати з-під Куп'янська
Евакуаційний загін Товариства Червоного Хреста України заїжджає в село Подоли під Куп'янськом по обіді – на вулиці спека, пил над ґрунтовими дорогами і кілька нещодавно розбитих будівель.
– Інтернет закінчився, нам або тут наліво, або трохи далі можна повернути, – кричить з кінця машини один із волонтерів, який орієнтується в тутешній географії.
Загін мчить до родини з трьома маленькими дітьми, щоб вивезти її на Харків. Через посилення російських обстрілів з 9 серпня у Куп'янському районі Харківщини оголошена обов'язкова евакуація.
За місяць з Куп'янського району вивезли майже 1500 людей.
Житловий будинок, ще один житловий будинок, кафе з людьми – це частина "стратегічних цілей" російської армії в селі Подоли в серпні. Скрізь є поранені або загиблі цивільні.
Приїхавши до будинку, з якого волонтери ТЧХ України мають вивезти родину, бачимо, що навпроти нього теж є приліт – снаряд пробив одноповерхову господарську будівлю й уламками рясно посік паркан.
Попри це, на цій вулиці продовжують жити люди, як пояснює свій вибір одна з жінок у розмові з УП – вони вирішили "помирати вдома".
Двері будинку, на адресу якого оформлена заявка по евакуації, зачинені. Волонтери кілька разів обходять його і врешті наштовхуються на невелику кватирку, в яку поспіхом висовують голови діти.
– Привіт, де мама? – вітаються з 8-річною Кірою та 6-річними Женею й Дімою волонтери.
– Ми не знаємо, – відповідає за всіх найстарша Кіра. – Ми малюємо.
Після цього волонтери повторно сідають у машину й намотують кола Подолами в пошуках батьків – зупиняючи як цивільних, так і військових, щоб прискорити процес пошуків. Якщо ж дітей добровільно не вдасться вивезти волонтерам, розповідає УП керівник сьогоднішнього евакуаційного загону Олександр Кутєпов, ними буде опікуватися поліція.
Після півгодинних пошуків, які, на щастя, минають без обстрілів, ми зустрічаємося з батьками Кіри, Жені та Діми біля воріт їхнього будинку. Усі діти виходять зі спакованими наплічниками та підготовленими документами. Їхня мати витирає сльози й міцно обіймає чоловіка.
– Забирайте чоловіка з собою, – радить їй один із волонтерів.
– А його пропустять? – уточнює жінка.
– Якщо паспорт є, то, звісно, пропустять! – відповідає їй волонтер, імовірно, маючи на увазі, що перед виїздом з деокупованих територій люди мають пройти фільтрацію.
– Киць, поїхали, поки є можливість, ну киць! – плачем просить жінка.
Втім, її чоловік залишається непохитним – він залишиться в Подолах, щоб опікуватися будинком і доглядати за котами й собаками.
Не на камеру жінка розповідає УП, що їй з дітьми доводиться залишати свою домівку вже вдруге. Перший раз вони виїжджали до Харкова після звільнення Подолів у жовтні 2022-го. Її діти, які всі записані в школу, фізично туди жодного разу так і не ходили.
Як виглядає обов'язкова евакуація на Харківщині – дивіться в новому репортажі "Української правди".
Ольга Кириленко, Алекс Клімов, УП
