Стратегія країн НАТО щодо конфлікту в Україні спрямована на уникнення рішучої перемоги або з боку Києва, або з боку Москви. Таку думку висловив професор Інституту економічних наук Польської академії наук Адам Ліповський у своїй авторській статті для видання Rzeczpospolita.
Зауважується, що Захід до цього часу не надав Україні достатньо зброї для того, щоб українські сили могли повністю відбити російську агресію та відновити територіальну цілісність країни у межах 1991 року. Крім того, західні санкції також виявилися недостатньо ефективними. За словами аналітика, така позиція Заходу «фактично толерує воєнні злочини Росії в Україні».
«Ця причина носить геополітичний характер, оскільки вона пов’язана з можливими наслідками. Ці наслідки можуть бути: падіння режиму Путіна та його заміна ще більш непередбачуваним і тому небезпечнішим диктатором, або розпад його державної структури, що занурить Росію в хаос. В обох випадках це може створити загрозу захоплення безвідповідальними силами російського ядерного арсеналу з важко передбачуваними негативними наслідками, включаючи ризик спалаху глобального конфлікту», – пише аналітик.
Ліповський зазначає, що настання вище зазначених наслідків навряд чи є неминучим, але вірогідним. І саме цих наслідків Захід намагається уникнути.
«За логікою стратегія цих країн у даному випадку ґрунтується на офіційно негласній аксіомі про те, що запобігання руйнуванню державного устрою Росії має вищий геополітичний пріоритет, ніж повернення України до кордонів 2014 року», – пише аналітик.
Водночас, за словами Ліповського, Захід не може дозволити собі повної перемоги Росії, оскільки це створить пряму військову загрозу для НАТО. Таким чином, поточна стратегія країн НАТО неухильно призводить до подовження війни з поступовим ослабленням обох сторін.
