На південному сході Англії знайшли скарб, що складався з 58 срібних римських денаріїв, викарбуваних із 153 року до нашої ери по 61 рік нашої ери.
Експертка Анна Бут із Ради графства Саффолк, яка оглядала монети, припустила, що їх могли заховати незадовго до заколоту Боудіки у 60 або 61 році, — передає Громадське.
«Цей скарб цікавий тим, що остання монета датована правлінням Нерона, 60-61 роком. Найпізніша за часом карбування монета може бути індикатором того, в який час був захований скарб. Можливо, тут є зв’язок із заколотом Боудіки, який проходив тут в 61 році», — пояснює археологиня.
Боудіка була дружиною Прасутага, царя бритського племені іценів, які жили на південному сході Англії. Під час завоювання острова римлянами за правління імператора Клавдія іцени були їхніми союзниками, тому Прасутагу залишили його володіння, якими він керував у статусі васала. Своїми спадкоємцями він оголосив імператора і двох своїх дочок. За словами римського історика Публія Корнелія Тацита, Прасутаг розраховував, що йому вдасться таким чином зберегти царство.
Однак після його смерті римляни анексували царство, конфіскували майно знатних іценів, а імператор Нерон позбавив родину царя всіх титулів, прирівнявши до рабів. Так, один із призначених Римом намісників наказав висікти Боудіку та зґвалтувати двох її дочок.
У 60 або 61 році іцени під проводом Боудіки підняли повстання, яке підтримали сусідні племена. Брити захопили і зрівняли із землею римську колонію Камулодун (сучасний Колчестер), потім захопили і спалили Лондіній (нині — Лондон), а після — Веруламій (сьогодні — Сент-Олбанс), у той час найбільше місто Британії. Полонених брити не брали. Простих людей вони спалювали, розпинали або вішали, а знатних приносили у жертву бритській богині перемоги Адраста.
Коли у розпорядженні намісника Гая Светонія опинилися близько 10 тисяч солдатів із двох легіонів, він зважився дати бій. Не дивлячись на те, що війська Боудіки у багато разів перевершували сили Светонія, римляни, які мали великий досвід у відкритих боях, розгромили повстанців. Тацит пише, що побачивши поразку, Боудіка прийняла отруту. Згідно Діону Касію, вона захворіла після поразки і незабаром померла.
За правління англійських королев Єлизаветі і Вікторії фігура Боудіки набуває романтичного статусу національної героїні. У вікторіанський період з’являються численні скульптурні зображення волелюбної королеви іценів. Парадокс полягає в тому, що образ «тубільної» войовниці, яка принесла себе в жертву боротьбі з найбільшою імперією свого часу, був переосмислений як символ Британської імперії — найбільшої імперії в історії людства.
Нагадаємо, у Лондоні на аукціоні продали перше видання творів Гоголя.
