"Передова Зеленського": Що означає сегрегація депутатів у Верховній Раді

Учора ЗМІ оприлюднили схему нової розсадки депутатів. Всі місця перед президією та біля урядової ложі зайняли "зелені". Інші чотири фракції відправили на гальорку. Причому, для того, аби підійти до трибуни, депутатам "Батьківщини", "Опоплатформи", "Євросолідарності" та "Голосу", доведеться проходити повз "слуг". Які, за потреби, зможуть зупинити колег на півшляху чи піддати їх остракізму. І таким чином, убезпечити себе від неприємних виступів чи спроб блокування трибуни (хоча, блокувати нема кому, чисельність опозиційних команд не дозволяє робити це успішно).

Утім, щоб уникнути негативних сценаріїв не обов’язково захоплювати перші ряди: приміром, спікер парламенту, в якого є ключ від сесійної зали, організовує 50 "слуг", ті приходять перед засіданням і блокують трибуну, щоб це не зробила опозиція. 

У гальоркових фракціях тепер жартують: "слугам" доведеться ходити на всі засідання, тому що відсутність їх нардепів буде дуже добре видно. Утім, такі жарти радше від неспроможності хоч якось завадити нахрапистим Зе-депутатам захоплювати всі ласі шматки у парламенті – від посад голів комітетів до місць у сесійній залі.

Так, міф про 73% за Зеленського завдав потужного удару по всіх інших полісилах, проте найгірше для них, що від цього удару вони не можуть оговтатися досі. Відразу після закінчення перегонів партії-переможці помітно збавили темпи інформаційної роботи з виборцями і очевидний результат цього – у наведеній вище інфографіці та розподілі місць у парламентських комітетах.

Отже, з чим підійшли до запуску нової Ради "Опоплатформа", "Батьківщина", "ЄС" і "Голос". Всі вони одночасно вирішили сповідувати принцип недіяння – чекати, поки річкою пропливе труп їхнього опонента. Під час виборів Юлія Тимошенко доволі успішно для своєї політсили скористалася технологією "задушити в дружніх обіймах" Зеленського. Однак підсумки народного волевиявлення зробили Юлію Володимирівну непотрібною у кадрових розкладах нової влади. Тому "Батьківщина" все частіше покусує Зеленського і "слуг", проте робить це поки м’яко. Певний сенс вичікувати у соціальної популістки Тимошенко є, адже багато реформи, заявлених спікерами Зе-команди, суперечать ідеології "Батьківщини" - тут і відкриття ринку землі, і приватизація, і співпраця з МВФ.

Так само вичікує шансу і партія Петра Порошенка, яка, вочевидь, планує грати роль такого собі "нічного жаху" для нової владної команди. Приміром, останні заяви, які лунають від окремих західних партнерів, свідчать про перспективу докорінної зміни їх ставлення до України та конфлікту з Росією після зміни влади у нашій державі. Утім, у "ЄС" у нових реаліях є кілька проблем. Перша – вони не можуть радикально критикувати Зеленського, оскільки значна частина сьогоднішніх проблем у зовнішній політиці – наслідок недоліків попередньої команди. І тому Порошенко і компанія медійно вразливі. Друга проблема – їм буде вкрай важко використати собі на користь політично вмотивовані справи проти п’ятого президента та його оточення. Навіть навпаки – значна частина населення вимагатиме від влади посадок попередників.

"Опозиційна платформа", схоже, спробує посадити у крісло віце-спікера Вадима Рабіновича. Екзальтованість та популізм цього діяча даватиме їм можливість постійно перебувати в інформаційному мейнстримі. І це для них навіть краще, аніж крісло голови якогось із комітетів, який "зелені" з "барського плеча" віддають опозиції. Поведінка партії Бойка-Медведчука, мабуть, найбільш прогнозована – маючи у своїх руках потужну медіа-машину вони користатимуться помилками влади, роздмухуючи з них масштабні скандали.

Наразі абсолютно незрозумілою виглядає майбутня політика "Голосу". В коаліцію їх не взяли, бо у цьому немає потреби. Вакарчук і компанія обрали тактику бути корисними новій владі. Однак та цілком може обійтися і без дружнього плеча. Тож, скоріше за все, найближчим часом "Голос" діятиме технологічно схоже до "Самопомочі" - підтримуватиме окремі законопроекти влади, але обов’язково пропонуватиме якусь альтернативу. Хоч кому десь поставити в документі, але головне – про це заявити.

Та для всіх тих, хто очікує пропливу річкою "зеленого трупа", є погані новини. Перша – у Зе-команді дуже багато медійників, які робитимуть все, аби діяльність нового парламенту перетворилася на позитивну картинку. Враховуючи різношерсту публіку, яку зібрали у "Слузі народу", інформацію із ВР дозуватимуть. Фракція (хоча, радше, президентський Офіс) активно штампуватиме закони, монобільшість їх підтримуватиме, і про це у правильній інформаційній рамці розповідатимуть народу. Можна передбачити, що коло говорунів від "Слуги" обмежать, і ті, хто в це коло не потрапить, ні на телеканалах, ні в мережі не мелькатимуть. Тобто, буде щось схоже до того, як це робилося під час виборів – аби кандидати не говорили ідеологічно неправильних речей, їм просто казали, що заявляти, і що писати у соцмережах. Як довго це триватиме? Якщо скасують депутатську недоторканність і узаконять відзив депутатів-мажоритарників, то можна тримати своїх депутатів в узді доволі тривалий час.

За таких умов опозиція не зможе скористатися помилками колег. Хіба по мінімуму. Як в ситуації з Бужанським і "тупою вівцею". Але такі речі мало зачіпають пересічного українця, тому значного піару на цьому не зробиш. До цього варто додати непереборні розбіжності між трьома проєвропейськими фракціями та амбіції їх лідерів, - все це постане на заваді в разі їх спроб діяти спільно.

Щоправда, є обставини, які не залежать від чотирьох позакоаліційних фракцій, але вони здатні сприяти їм. Приміром, "передок", який окупували "слуги" - як на долоні у фотографів. У всіх попередніх скликаннях були депутати, яких підловлювали на цікавих переписках у телефоні або ж відвідуванні сайтів, де точно йдеться не про закони. Такі речі викликали скандали. Будуть вони і зараз. Не уникнути і скандальних історій з громадськими активістами та журналістами. Однак усе це буде не зараз. Тому опозиціонерам, якщо вони не хочуть остаточно опинитися на узбіччі політичного процесу, необхідно чітко визначитися, чого вони хочуть і які технологічні кроки для цього треба зробити. А головне – як це подати в медіа. З урахуванням того, що в інформаційному плані вони програватимуть креативним інформаційникам Зеленського. 

Шанс спробувати щось зробити в опозиціонерів з'явиться вже дуже скоро. Наскільки відомо, до 1 вересня у нас буде новий прем'єр і новий уряд. Влада подасть це як неймовірне досягнення єдиної "зеленої" команди, яка знову "зробила їх разом".  А от якою на це буде відповідь Тимошенко, Порошенка чи Вакарчука, поки невідомо...