Зачистка незгодних: Що означатиме прискорена процедура звільнення чиновників

У команді президента підготували законопроект, який спрощує процедури прийому на роботу і звільнення державних службовців. Цю ініціативу парламент може розглянути як невідкладну. Про таке повідомив нещодавно призначений очільник Державної митної служби Максим Нефьодов, відповідаючи на запитання журналістів про можливість звільнення керівництва регіональних митниць, результатами роботи яких незадоволена нова влада.

Необхідність ухвалення нового закону Нефьодов аргументував складністю чинних нині процедур прийому і звільнення чиновників. І проілюстрував свої слова болючим для нього прикладом ввіреного йому органу влади. "Закон про державну службу не дозволяє легко брати на роботу і звільняти співробітників. Якщо ми будемо по шість-сім місяців бігати за кожним держслужбовцем, а він може у будь-який момент піти на лікарняний і де-факто перебувати там вічно, - гадаю, процес оновлення (митниці) точно затягнеться", - прокоментував глава митної служби.

За словами Нефьодова, дотепер пішов з посади лише один із керівників митниць, звільнення яких вимагав президент, – голова Львівської регіональної митниці Левко Прокіпчук.

Нагадаємо, ще 6 липня Володимир Зеленський на нараді митників на контрольному пункті "Ужгород" закликав керівників Волинської, Закарпатської, Чернівецької і Львівської митниць написати заяви про звільнення. В іншому разі їх мали звільнити. Ані першого, ані другого за півтора місяці не сталося. Натомість звільнився виконувач обов'язків голови Державної фіскальної служби, якій на той час підпорядковувалася митниця, Олександр Власов.

Вже з огляду на такий складний процес звільнення митних чиновників спрощення відповідних процедур видається кроком у вірному напрямку, покликаним зробити вертикаль влади більш керованою. Друге очікування від закону – що він спростить шлях до державної служби для кваліфікованих представників недержавного сектора, яким зараз із низки причин непросто пройти фільтри, закладені чинним законом, потрапити в крісла чиновників і претендувати там на гідну зарплатню. Скажімо, неможливо дістатися керівної посади без попереднього досвіду роботи на держслужбі. Інше "вузьке місце" - необхідність платити кваліфікованій людині з приватного сектора адекватну його фаховому рівню зарплатню фактично в конвертах, наприклад, через західні гранти.

Ще нюанс: виплати держслужбовцю прив’язані до вислуги років. Це означає, що двоє фахівців на однакових посадах, один з яких прийшов працювати із приватного сектору, а другий є кар’єрним держслужбовцем, отримуватимуть зовсім різні гроші. Не на користь "чужинця", звісно. Це перетворює держслужбу на закритий клуб людей, які працюють там поколіннями. Натомість у фахівців зі сторони мало мотивації приходити в чиновничі кабінети і працювати на державу.

Нагадаємо, зараз в Україні діє Закон "Про державну службу", ухвалений 10 грудня 2015 року. Він набув чинності 1 травня 2016-го і замінив свого попередника зразка 1993 року. Документ, розроблений після Революції Гідності із залученням фінансування Євросоюзу, отримав як позитивні, так і негативні оцінки. Серед плюсів закону – розмежування політичних та адміністративних посад у центральних органах влади, підвищення відповідальності чиновників, реформував умови оплати їхньої праці тощо. Документ запровадив відкриті конкурси при призначенні на державну службу. На одному з таких конкурсів переміг, до речі, й сам Нефьодов. З іншого боку, переможці конкурсів подекуди відомі заздалегідь: рішення приймають комісії, до яких керівники відомств включають зацікавлених осіб.

При цьому чинний закон не раз створював перепони для звільнення держслужбовців, насамперед високих рангів, за ті чи інші порушення. Команда Зеленського безпосередньо зіштовхнулася з цими реаліями. Перед цьогорічними позачерговими парламентськими виборами президент активно їздив країною, проводив наради, під час яких масово "звільняв" чиновників. Але ця його бурхлива діяльність більше скидалася на піар-кампанію "слуг народу", бо не приносила майже ніякого практичного результату. Аналітики полічили, що з 34 чиновників, яким глава держави під камери вказав на двері, досі попрощалися зі своїми кабінетами лише троє.

Зеленський публічно звільняє службовців – а ті відмовляються йти, бо за законом можуть піти на лікарняний, далі у відпустку, потім знов по колу. Загалом ця процедура займає практично півроку і коштує платникам податків сотні тисяч гривень за "неробочі" дні чиновників. Більше того, чимало з них звертаються до судів щодо незаконності свого звільнення. Зазвичай судді в таких ситуаціях знаходять порушення в процедурах і поновлюють службовців на посадах.

Такі реалії ставлять президента в незручне становище перед тією чималою частиною його виборців, які хочуть бачити на чолі держави "справедливого, але суворого царя" а-ля Лукашенко і досі чекають, коли ЗЕкоманда "зробить їх разом".

Тому згаданий Нефьодовим закон життєво необхідний новій владній команді. Особливої ваги він набуває зараз, коли Банкова стоїть на низькому старті перед  формуванням нового уряду і усієї вертикалі влади. нові призначенці, як тільки всядуться у крісла, почнуть більш чи менш масово міняти "старі" команди за ознаками політичної лояльності і, як водиться, без врахування їхньої кваліфікації. Можна припустити, що законопроект про спрощення процедур призначення/звільнення чиновників може бути використаний у майбутніх кадрових чистках.

Зміни, які спростять чиновничі рокіровки, полегшать життя не лише Нефьодову, який зможе почати запроваджувати кадрові перестановки на митниці, але і самому Зеленському. Адже в разі зміни закону "Про державну службу" президент отримає інструмент, який дасть йому змогу регулярно їздити обласними і районними центрами та звільняти чиновників з більш певним, аніж зараз, результатом.

Але тут варто зауважити, що питання звільнення найманого працівника, до яких належать і державні службовці, регулює не лише закон "Про держслужбу", але й, скажімо, Кодекс законів про працю, який набрав чинності ще 1971 року. Цей документ давно застарів і теж вимагає ухвалення нового варіанту. А поки новий Трудовий кодекс відсутній, чиновників, які не бажають звільнитися самі, ще довго буде непросто відірвати від насиджених крісел. І стимулювати найбільш принципових із них здатен хіба що інтерес правоохоронних чи антикорупційних органів.