Михайло прийшов додому, як зазвичай, і побачив, що дружина збирає речі. Він вже й забув, що зранку вони посварилися. Сварка здавалася йому дріб’язковою, а тут дружина заявляє, що йде від нього.
Ошелешений чоловік спробував зупинити Світлану, адже у них нещодавно з’явився малюк.
– А як же наша дитина? Ти про неї подумала?
Дружина не встигла відповісти, тому що на порозі з’явилася теща.
– Дитину ми самі виховаємо, – заявила вона. – Такий батько їй не потрібний. Що ти можеш йому дати? Та нічого! Невдаха!, – теща виливала на Михайла всю лють, яку в собі назбирала.
– Ганно Олексіївно, не вмішуйтесь в наше життя. Дайте мені поговорити зі своєю дружиною! Світлано, поясни, нарешті, що тут відбувається?
– Я все вирішила! Мама має рацію, нам потрібно розлучитися, – холодно відрізала Світлана.
Ганна Олексіївна задоволено потирала долоні.
– Правильно, донечко! З ними так і треба! – вони вийшли в під’їзд, і теща демонстративно грюкнула дверима.
Михайло стояв в шоці. Він не розумів зовсім нічого. Як так? Перекреслити два роки щасливого спільного життя через дурну дріб’язкову сварку! В сім’ї всяке буває, але навіщо відразу розлучатися? Адже він досі любить свою дружину. І як жити без неї він не уявляє.
А нещодавно у них з’явився довгоочікуваний малюк. Михайлу ставало страшно лише від однієї думки, що він може більше ніколи не побачити свою дитину.
Та й дружина у нього чудова – красива, добра, ніжна … і готує добре. А як вона любить домашній затишок. І все в них могло б бути добре, якби не Ганна Олексіївна, яка в принципі не любить усіх чоловіків.
Теща доньку одна виховувала, без чоловіка – батька Світлана і не пам’ятає майже. Мати виконробом все життя працювала – чоловіками на роботі командувала. І по-житті все сама – і вдома ремонт зробить, і шафу пересуне, і розетку електричну полагодить. Таких, як Ганна Олексіївна, чоловіки бояться, стороною обходять.
Ошелешений Михайло сів на диван. Думки роїлися в голові, створюючи заплутаний ребус, який необхідно вирішити. Він же любив дружину, дарував їй квіти і подарунки. Чоловік був упевнений, що рішення Світлана прийняла не з власної волі, а під впливом матері. Адже молода ще Світлана, всього двадцять років.
Не розумів Михайло і того, чому теща вважає його невдахою. На роботі його цінували. Навіть підвищення запропонували … «Як я міг забути?» – Михайло ляснув себе по лобі – адже він хотів сьогодні повідомити про це дружині … Йому запропонували підвищення і переїзд в столицю. Михайло радів, адже це справді був вихід, там їх ніяка теща не дістане!
Михайло зробив усе, як задумав, він повернув дружину і вони разом переїхали. Зараз вони живуть в столиці і щасливі, що все ж зуміли зберегти сім’ю . А той випадок тепер майже не згадують. Хоча якось Світлана зізналася: «Це мама тоді сказала, що нам потрібно розлучитися …. – а потім додала: – Дякую, коханий, що ти не дозволив!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
