Все почалося на випускному вечорі після закінчення школи. До цього моменту на мене мало хто звертав увагу, хіба що коли потрібно було щось списати, так як я була відмінницею. У школі я була сірою мишкою в круглих окулярах. Моєю єдиною подругою була Наталя, така ж мишка-відмінниця. Довгий час хлопці взагалі мене не цікавили. Але раптом в одинадцятому класі я закохалася в Руслана. Я мовчала весь рік, але не наважувалась сказати йому про свої почуття і тільки Наталя про все знала.
І ось настав довгоочікуваний випускний вечір. Я виглядала як принцеса – повітряна розкішна сукня, каштанові локони і витончені туфлі. Тоді вперше Руслан звернув на мене увагу. Спочатку запросив на танець, а потім сів поруч. Мене колотило від почуттів, що він поруч. Після випускного, він без зайвих зусиль умовив мене піти до нього в гості. Я погодилася, не усвідомлюючи, що буде далі. А далі я залишилася в нього.
Я пам’ятаю як в той вечір Руслан клявся мені в коханні, він обіцяв одружитись і малював все в найкращих барвах. А я наївно вірила всьому, що він казав. А вранці принц перетворився на егоїстичного однокласника, і казка закінчилася. Тиждень я ходила сама не своя і сподівалась, що Руслан зателефонує мені і ми будемо разом. Але цього не сталося. Одна тільки Наталя знала про мою біду і не переставала мене заспокоювати.
Руслан так більше і не з’явився в моєму житті. А через місяць я дізналася, що чекаю дитину. Наталя знайшла Руслана і повідомила йому про це. На що він відповів, що це мої проблеми. Після цього я вирішила, що сама виховаю дитину і, за будь яку ціну, досягну успіху в житті, як би складно мені не було.
В нашому обласному центрі, жила моя тітка Оля. Своєї сім’ї в неї не було, дітей також. Коли вона дізналася про мої проблеми, то відразу запросила до себе. Вона жила сама в трикімнатній квартирі і була досить забезпеченою. Якби не вона, я навіть не знаю, як би склалося моє життя.
Я переїхала в місто до тітки Олі і в призначений термін у мене з’явилась донечка. Тітка дуже мені в усьому допомагала. А на наступний рік вона змусила мене вступити до університету.
Я закінчила престижний вуз і пішла на хорошу роботу, швидко заробила непогані гроші, які вклала у відкриття власної справи. До тридцяти років я була впевненою діловою жінкою. Тітка допомагала з донькою, а Руслана всі ці роки я не бачила, і навіть нічого про нього не чула. Але я навіть вдячна йому, в мене є прекрасна донька, якби я тоді не обпеклася і не дала собі слово, то нічого б у мене не вийшло. Я була впевнена, що рано чи пізно доля організує нам зустріч.
І ось цей день настав. Був зліт для ділових людей, я була одним із організаторів. І там я побачила його. Він змужнів, був так само гарний, але вигляд у нього був досить втомлений. Знайомих на цьому вечорі було досить, тому дізнатися подробиці його життя було легко.
Виявилося, що п’ять років тому він мав досить успішний бізнес, але останнім часом справи його кепські. В особистому житті суцільні неприємності, він вже в третє одружився, але нічого не клеїлось. Поки в нього були гроші, то він був комусь потрібен, а як справи йшли до низу то жінки його кидали. Чергова молоденька дружина кинула його, та ще й відсудила частину статків. На цій вечірці він був уже з третьою за рахунком молодою дружиною. Ситуація мене бавила. Зауважу, що після випускного ми з Русланом так і не бачилися. Я курсувала по залу, поки не помітила, що поруч з Русланом стоїть мій хороший знайомий. Не гаючи часу, я підійшла до чоловіків і привіталась. Олег, мій знайомий,побачивши мене, широко посміхнувся і представив мене Руслану:
– Руслан, познайомся – це Оксана, власниця всіх елітних салонів нашого міста.
Я простягнула однокласнику руку.
– А ми знайомі. Правда, Руслан? – Сказала я. Очі чоловіка забігали, і через пару хвилин до нього дійшло хто я. Олег почав вихваляти мене як відмінного підприємця і яскраву бізнес-леді. Я скромно посміхалася і жартувала. Від несподіванки Руслан упустив склянку і облив сукню дружини, на що дівчина почала лаяти чоловіка. Руслан стояв в повній розгубленості, люди поверталися на шум і спостерігали за сімейною сценою. Ми з Олегом відійшли і стали осторонь спостерігати весь цей цирк. Після цієї сцени я відчула моральне полегшення.
Через пару днів мені подзвонив Олег і запитав дозволу дати Руслану мій номер телефону. Я відповіла згодою. Ми зустрілися в невеликому ресторані. За час вечері Руслан намагався справити на мене враження, дуже розпитував про дитину, казав, що дуже про все шкодує і хоче побачити доньку. А мені було просто смішно, я посміхалася і відповідала односкладово. До кінця вечора він втомився грати роль справжнього чоловіка і почав просити вибачення. Я чудово розуміла, що ні я особисто, ні дитина йому не потрібні, йому було цікаве моє становище в вищому оточенні, мої гроші і все, що з цим пов’язане. Я довго слухала його лепет, а потім встала і сказала:
– Я пробачаю тебе і дякую. – Потім осудливо посміхнулась і пішла. Я була задоволена.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – fazarosta.com
