Я не можу сказати, що я дуже добра людина, але я нікому нічого поганого ніколи не бажала.
Коли ми одружилися з чоловіком, стали жити окремо від батьків. Ми жили в одному місті, а свекруха – в іншому. Бачилися кілька разів на рік: на свята і дні народження.
Я завжди до неї добре ставилася: в наші рідкісні зустрічі вона здавалася приємною, розважливою і дуже доброзичливою жінкою. Я з нею могла вільно спілкуватися, адже вона теж була непоганою жінкою.
Але минали роки, і свекра скоро не стало. Я бачила, як вона сумує сама, та ще й додалися проблеми зі здоров’ям. Тому я, коли побачила це все, навіть не замислюючись, запропонувала перебратися до нас. На той час ми побудували великий заміський будинок, а дорослий син поїхав на навчання закордон.
Я тоді й гадки не мала, чим це все може скінчитися. Мила і на вигляд інтелігентна старенька людина виявилася вмілою інтриганкою і маніпулятором.
Десь через два місяці після переїзду свекрухи до нас, стало помітно, що чоловік мій зовсім змінився. Він почав сваритися на рівному місці, критикувати мою їжу, дорікати мені в тому, що я витрачаю багато грошей, необдумано купуючи непотрібні речі та продукти. Говорив, що я погана господиня, купую шкідливі продукти, не слідкую за будинком. Я була дуже здивована, адже чоловік раніше ніколи цього не робив. Згодом чоловік геть перестав мені допомагати, мовляв, не чоловіча це справа. І чим більше проходило часу, тим більше категоричним і незговірливим він ставав.
Одного разу я непомітно зайшла в квартиру і почула розмову свекрухи з моїм чоловіком. Тоді я зрозуміла справжню причину його такої поведінки.
Свекруха весь час говорила про мене, але жодного доброго слова я не почула. Вона говорила чоловікові, що я йому не пара, з мене вийшла зовсім погана дружина. В той вечір я зрозуміла, яку помилку зробила, коли запропонувала свекрусі жити з нами, але було вже занадто пізно, час назад повернути не можна.
З кожним днем ставало все гірше, чоловік взагалі перестав зі мною нормально спілкуватися. Він відмовився від моєї їжі, і тепер на кухні господарювала лише свекруха. Всі вихідні він возив її на автомобілі, куди вона хотіла: возив по поліклініках, магазинах і базарах.
І що для мене взагалі незрозуміло, що він свою зарплату почав віддавати матері, сказав, що вона купує набагато дешевші і якісніші продукти.
Я, як могла намагалася виправити ситуацію, але всі спроби оберталися скандалом: свекруха плакала, що я своїми претензіями лише псую їй здоров’я, а чоловік починав кричати і зовсім мене не чув, він ставав на бік своєї матері відразу.
Тепер я живу в нашій крихітній міській квартирі і готуюся до розлучення. За два роки ми з чоловіком стали зовсім чужими людьми, двадцять років щасливого сімейного життя перекреслені однією, здавалося б рідною людиною.
Тому хочу всіх попередити: не повторюйте моїх помилок! Не пускайте свою свекруху в свій будинок, тримайте її на відстані! І чим вона далі, тим для вас буде краще! Хіба я не права?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.com
