У дитинстві мені взагалі здавалося, що спадщина це щось таке, що переходить за замовчуванням дітям і онукам. Було таке відчуття, що про це не треба говорити, проте тільки зараз я розумію, що все не так просто. З рідних людей у мене є старша сестра і бабуся, якій 88 років. Наших батьків не стало багато років тому.
Ми з сестрою завжди дуже делікатні з людьми, але деколи в житті настає такий момент, коли говорити потрібно прямо. Такий етап настав і у нас, але ми не можемо зважитися чесно поговорити з нашою бабусею про спадщину. Це дуже делікатна тема, особливо з людьми похилого віку. До того ж, ми ніколи з такими розмовами не стикалися. За матеріалами.
Ми живемо в столиці, знімаємо квартири, а от бабуся живе в своїй трикімнатній квартирі. І що дивно, вона досі не визначилася, кому вона віддасть її у спадок. Ми поки-що не можемо собі дозволити купити власне житло, тому бабусин спадок для нас не був би зайвим. Але бабуся мовчить. А нам якось не зручно починати цю розмову першими.
Мені з сестрою здається, що бабуся подумає, ніби нам потрібні від неї тільки її гроші, а не вона сама. І хоча передумов для цього ніяких немає, тому як ми завжди підтримували з нею добрі стосунки. Адже вона старша людина і, можливо, починає думати про багато в своєму житті. А ми зараз прийдемо ми і почнемо обговорювати з нею те, що буде після того як вона піде в інший світ. І що більш важливо, обговорювати, що нам від неї залишиться.
Я намагалася радитися зі своїми подругами, але стикалася з такою проблемою тільки одна з них. І її досвід був негативний настільки, наскільки це тільки можна уявити. Після цієї розмови вона не спілкувалася зі своїм дідусем аж до його відходу. Це страшно усвідомлювати, тому як в дитинстві ми і подумати не могли про те, що таке коли-небудь торкнеться нас.
На жаль, порадитися з батьками ми вже не можемо, але ось наша тітка каже, що не варто боятися таких розмов. Вона наголошує на тому, що бабусі зараз 88 років, це майже втричі більше, ніж мені зараз, і тому вона краще за мене розуміє, як все повинно бути. І я можу з нею в цьому погодитися, тому що у теорії вона ж нічого не повинна відчути в цьому образливого, адже це звичайні життєві питання.
Загалом, сподіваюся, що незабаром ми наважимося на цю розмову і нічого поганого не станеться. Адже навряд чи у неї хтось інший, щоб віддати спадок. Нас більше хвилює те, чи зможемо ми з нею продовжувати спілкуватися так, як це було раніше. Тому що мені б дуже не хотілося повторити досвід своєї подруги і її дідуся.
Адже це по-справжньому сумно, коли рідні люди тебе відкидають і більше не хочуть з тобою розмовляти, думаючи, що тобі потрібні від них тільки гроші, коли це абсолютно не так. Ми любимо свою бабусю, але хотілося б уже якоїсь визначеності.
Фото ілюстративне – pxhere.
