fbpx

На вихідних до нас в гості прийшли свекри, я накрила стіл і першою почала важливу для мене розмову. Я розповіла батькам чоловіка про наші плани і запропонувала переписати квартиру на чоловіка. Я передбачала, що вони можуть бути проти, але такої бурхливої реакції я не чекала. Мама чоловіка нагадала мені, що я прийшла без нічого, практично з пустими руками, а тому не маю жодного права диктувати їм свої умови

В сімейному житті важливими є довіра і надійність. Зараз я втратила і те, і інше, тому просто не знаю, що робити.

Ігор, мій майбутній чоловік, як тільки прийшов до нас на роботу, то майже відразу почав приділяти мені знаки уваги. Я робила вигляд, що не помічаю цього, так як він мені не подобався. Хлопець спокійний і порядний, але мені подобається зовсім інший тип чоловіків, до того ж він старший за мене на цілих сім років. Мені було лише двадцять три, а йому вже під тридцять.

Але один факт змусив мене задуматися, коли я дізналася, що у Ігоря є власна квартира, і він живе окремо від батьків, я почала до нього придивлятися, і навіть погодилася на побачення.

Не поспішайте мене засуджувати, я завжди хотіла вийти заміж за хлопця з квартирою, тому що свого житла у мене немає. Я приїхала в столицю з маленького районного центру. Але заміж я вийшла за Ігоря не з розрахунку. Точніше, житло зіграло в моєму рішенні важливу, але не вирішальну роль.

Коли ми почали зустрічатися, я краще розпізнала цю людину. Згодом я зрозуміла, що він – надійний і порядний, тому буде мені хорошим чоловіком. Він відразу ж сподобався всім моїм родичам і друзям. То ж коли Ігор зважився на пропозицію, я – погодилася.

На сьогоднішній день ми разом вже чотири роки, у нас є син, і я жодного дня не пошкодувала, що вийшла за нього заміж.

Так би все і тривало, але я сказала чоловікові, що хочу ще одну дитину. Гроші у нас є, житло теж – чому б не народити ще дочку? І тут з’ясувалося, що квартира не його, і тим більше не наша, тому що її купили батьки чоловіка і квартира записана на свекра. Таким чином, вони вирішили забезпечити житлом сина, убезпечивши його від втрати квартири при розлученні.

Я була ошелешена. Чому чоловік мені не сказав цього раніше, чому приховував? Ігор відповів, що не думав, що це так важливо, адже батькам квартира не потрібна, значить, і забирати її у нас ніхто не буде. Ігор вибачався за обман, просив, щоб я робила вигляд, що не знаю про це (батьки перед одруженням просили його не говорити мені). А цього я взагалі не зрозуміла…

Ігор не може зрозуміти, що не тільки я, але і він не є тут господарем. Ми мріяли продати цю квартиру і купити будинок за містом, але при обставинах, що викрилися, зробити це буде неможливо.

Проблема ще й у тому, що у чоловіка є старша сестра, якій батьки купили таку квартиру, але на кого оформили, навіть він не знає. А раптом вони вирішать забрати її назад, якщо потрібні будуть гроші чи захочуть подарувати дочці, що тоді? Як можна бути таким спокійним і наївним?

Я мрію про власний будинок за містом, про велику родину, але планувати своє життя і свої витрати в таких умовах просто неможливо.

На вихідних до нас в гості прийшли свекри, я накрила стіл і першою почала важливу для мене розмову. Я розповіла батькам чоловіка про наші плани і запропонувала переписати квартиру на чоловіка. Я передбачала, що вони можуть бути проти, але такої бурхливої реакції я не чекала. Мама чоловіка нагадала мені, що я прийшла без нічого, практично з пустими руками, а тому не маю жодного права диктувати їм свої умови.

Мені було дуже неприємно все це чути. До того ж, чоловік мене не підтримав, він просто відмовчався. А коли свекри пішли додому, висловив мені своє невдоволення з приводу моєї поведінки. Попередив, що якщо я не припиню, він зі мною розлучиться. А я чесно не розумію, що такого поганого я зробила? Я ж тільки намагаюся забезпечити наше спільне майбутнє.

Фото ілюстративне – MarieClaire.

You cannot copy content of this page