Леся була скромною дівчиною, ніколи нікому не суперечила. Життя у неї не просте було. У пошуках кращої долі її мама залишила на бабусю, а після того, як бабусі не стало, дівчинка опинилася в своєї тітки, маминої рідної сестри.
Тітка Лесю не любила, тому просто дівчині у неї не було. Леся росла і в усьому слухалася. А що їй ще залишалося робити. І хоч завжди намагалася догодити тітці, та жодного разу не похвалила свою племінницю.
Дівчина росла і з кожним роком ставала все красивішою, просто розцвітала на очах. Але культивувати любов до себе тітка їй не дозволяла, кожен раз називаючи її непоказною і коротконогою. І ось одного разу вона оголосила Лесі, що та виходить заміж. Мовляв у її знайомої син приїжджає з закордонного відрядження, збирається осісти. Велів матері підібрати наречену по її смаку, так як натерпівся від легковажних і ласих тільки на гроші дівчат.
Подружці тітки Леся давно подобалася – тиха, поступлива, працелюбна. А тітка була тільки рада сплавити вже непотрібну племінницю. Леся спробувала заперечити, мляво правда, по іншому не вміла. На що була отримана відповідь – якщо не вийдеш заміж, вижену на вулицю.
Нареченого до весілля дівчина не бачила, заяву в РАЦС його мати подавала по блату. Бородатого чоловіка Леся з острахом розгледіла тільки в день весілля. З нею він майже не розмовляв, сказав в РАЦСі слова, які належить сказати нареченому і посадив її в машину.
Висадив на іншому кінці міста, взяв за руку і привів в трикімнатну квартиру. Леся дуже боялася ночі, але Андрій, її тепер уже законний чоловік, ліг в іншій кімнаті на дивані. Вранці, коли молода жінка прокинулася, його вже не було. Вона за звичкою приготувала обід, почала прибирати в квартирі. Через годину прийшов Андрій. Нарешті вона змогла розгледіти чоловіка, за якого вона вийшла заміж.
Він посадив її за стіл в кухні і сказав: «Я даю собі тиждень на те, щоб тебе завоювати. Якщо цього не станеться – дам тобі розлучення і допоможу грошима на перших порах. ».
З цього часу він оточив її увагою – розповідав цікаві історії, смішив, цікавився її захопленнями, гуляв з нею за руку, показував те місто, яке вона ніколи не бачила. Леся впіймала себе на думці, що так гарно до неї ще ніколи ніхто не ставився.
Тиждень пройшов непомітно. І у них знову відбулася розмова. Андрій подивився на Лесю і сказав:
«Завтра ми йдемо подавати на розлучення. Я не буду тебе більше неволити. За цей час я переконався, що не помилився у виборі, ти дуже хороша дівчина. Мені було з тобою добре. Саме тому я відпускаю тебе. Хочу щоб тобі пощастило і ти зустріла свою любов. Переконаний, що ти, як ніхто, заслуговуєш на щастя».
Від цих слів Лесі стало навіть трохи лячно. Вона сказала своєму чоловікові: «Андрію, за цей час ти став мені другом – це велика справа. Хіба повага не головне в сім’ї? Не відпускай мене і я стану для тебе найкращою дружиною».
Леся з Андрієм прожили разом довге і щасливе життя, у них народилося двійко діточок. І коли вони комусь розповідали, що вперше побачилися на власному весіллі, ніхто не вірив.
Фото ілюстративне – opencat.
