Я не з тих людей, які виносять проблеми своєї родини на людський осуд, але ніколи не думала, що потраплю колись в таку ситуацію.
Я дуже засмучена і не зрозумію – зараз молодь пішла така занадто хитра і “розумна”, або тільки нам такий зять дістався?
Ми – хороша, благополучна родина. У нас є єдина донечка. І, звичайно, ми все життя жили і старалися лише для неї. І на майбутнє – вона наша надія і опора, – я так думала до недавнього часу.
Нещодавно наша дочка вийшла заміж. Зять – з простої сім’ї, в якій немає особливого достатку: у нього одна мама і сестра. Звичайно, що ми влаштували для єдиної дочки дуже пишне весілля, майже свій рахунок – вона так хотіла. І, звичайно, велика частина витрат на весілля лягла на нас. Але ми були і не проти – адже, і велика частина гостей була з нашого боку, так і, якщо чесно, ми відразу знали, що у зятя таких грошей немає, мама сама не могла осилити такі витрати, тому ми спокійно все це сприйняли, без всяких докорів комусь. На весілля ми подарували доньці квартиру. Квартира в хорошому будинку і районі, просто, не в дуже хорошому стані – там жили квартиранти, до того, як ми її придбали. Але ремонт зі своїм чоловіком ми вже робити не стали
І ось, весілля відгуляли – молоді пішли жити в квартиру, своє окреме житло. Я розраховувала, що на подаровану їм на весілля суму вони відразу почнуть робити ремонт в квартирі, а вони відразу купили зятеві машину. Ні, я не проти, адже розумію, що машина – річ потрібна, а тим паче молоді. Але якраз його родичі і на весіллі подарували копійки і в сам захід не дуже вклалися. Ми, розраховуючи на ремонт, не стали брати з дітей якісь гроші за весілля. А тепер виходить, що, як ніби, ми купили йому машину своєму зятеві? А воно нам треба?
А нещодавно, я прийшла до доньки в гості і почала нарікати, що в квартирі потрібен ремонт, і, що куди вони думають дітей народжувати в такі обдерті стіни. Так уявляєте, що заявив мені зять?
– Я тут – не господар, і нічого робити не збираюся. Ось перепишіть на мене половину квартири, тоді і про ремонт можна подумати.
Що? Переписати половину? Мене ці слова засмутили і розлютили одночасно.
Я навіть не знала, що сказати, а якщо вони надумають розійтися, щось у них не складеться, то зять буде претендувати на половину житла, а у нього такий характер, що відмовлятися від чогось він не буде. Але найприкріше, що дочка стояла і мовчала. Як так? Ми, значить, за її майбутнє піклуємося, а вона – мовчить? З зятем я зараз не розмовляю. З донькою, теж, поки немає бажання спілкуватися. Всі мої ілюзії і надії на наше з чоловіком хороше майбутнє, тануть як дим. Ось, я тепер і хочу вас запитати: “А чи варто взагалі допомагати дорослим дітям? Можливо, нехай вони самі собі на весілля і квартири заробляють? Тільки тоді вони все цінуватимуть і залишатимуться людяними, адже знатимуть, що все в житті дістається важкою працею.”
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
