Все починалося добре, коли я виходила заміж за свого чоловіка Мирона. Хоч він і був старший за мене на 10 років, та говорив, що закоханий в мене, як хлопчисько. Пропозицію зробив швидко, через пів року знайомства, і незабаром ми стали щасливими молодятами. Діти у нас не відразу з’явилися, тільки через п’ять років у нас народилася довгоочікувана дочка Христинка.
Відносини з чоловіком у мене почали псуватися ще коли я носила дитину. Мирон скаржився, що я не приділяю йому уваги, а я всього лише думала про те, щоб дитинка наш народилася здоровою. Коли доньці було лише кілька місяців, я дізналася, що чоловік зустрічається з іншою жінкою. Я не стала з’ясовувати стосунки.
Просто оголосила, що все знаю, не хочу більше жити з ним і запропонувала подати на розлучення. Мирон благав мене не робити цього, пообіцяв, що негайно припинить ці відносини. Я його простила, бо хотіла зберегти сім’ю. Але після цього я не могла йому довіряти так, як раніше, колишніми наші відносини вже не були. Через кілька місяців я виявила у нього в телефоні переписку вже з іншою жінкою.
Чоловік клявся, що це просто віртуальний флірт, нічого серйозного. Пробачила його знову. Навіть почала йому приділяти більше уваги і турботи, щоб не скаржився більше. Але він цього не оцінив, тільки почав чіплятися до мене по дрібницях, критикувати мою зовнішність, говорив, що я нікому не потрібна.
Постійні непорозуміння і докори в нашій колись дружній родині стали нормою. Тим часом, чоловік, не дивлячись на свої обіцянки, став знову зустрічатися з тією жінкою, з якою клятвено пообіцяв мені порвати.
Він навіть і не думав цього приховувати! Одного разу ця жінка зустріла мене біля під’їзду, почала говорити, що Мирон буде жити тільки з нею, що вони люблять один одного. Що я могла на це відповісти? Сказала, що не тримаю його більше, нехай живуть разом, мені було вже все одно, так я втомилася від всього цього. Під кінець нашої розмови вона раптом показала на свої чоботи і запитала мене: «Красиві чоботи? Подобається? Твій чоловік купив».
Того вечора я поговорила з Мироном, запропонувала розійтися мирно, але він відмовився. Більш того, заявив, що любить нас обох: мене і Ксенію. Незважаючи на мої вимоги, розлучатися він не захотів. А коли я зібралася йти подавати документи на розлучення сама, виявилося, що чоловік сховав свій паспорт і наше свідоцтво про укладення шлюбу.
У мене просто опускалися руки: він приходив додому, їв, відпочивав, грошей не давав ні копійки, продовжував зустрічатися з Ксенією. Навіть у матері я не могла знайти підтримку, вона говорила, що це я винна у всіх проблемах.
В цей найважчий момент мого життя мені одного разу зателефонував Василь. Він був другом мого чоловіка і разом з ним працював на фірмі. Василь повідомив, що знає про те, що відбувається в моїй родині, запропонував зустрітися. Мені було дуже погано, ніхто мене не підтримував. Тому я погодилася.
Залишила дочку матері і поїхала в кафе, де ми домовилися про зустріч. Василь зізнався, що давно мене любить, але не говорив мені цього раніше, щоб не руйнувати мою сім’ю.
А тепер, коли він дізнався, що зробив Мирон, то вирішив діяти. Я перебувала в сум’ятті, не розуміла, що йому відповісти. Тоді Василь таємно став мені допомагати. Він возив мене на машині, давав гроші, купував продукти.
Коли я і дочка занедужали, Василь першим кинувся нам на допомогу. Він дзвонив кілька разів на день, питав про наше самопочуття, на відміну від Мирона, якому було до нас байдуже. Він робив це абсолютно безкорисливо, нічого не вимагаючи натомість.
Відчуваю, що Василь з кожним днем стає для мене дорожчим і ближчим, тільки він допомагає мені і підтримує. Я розумію, що починаю відчувати до нього симпатію. Та я не знаю, чи готова я почати нове життя. Що мені робити? Адже чоловік і досі мене не відпускає і не йде від мене. Мама радить триматися Мирона, але я все частіше думаю про Василя.
Фото ілюстративне – domashniy.
