В Африці знайшли найдавнішу могилу дитини. Їй 78 тисяч років

У печері на узбережжі Кенії археологи виявили людське поховання, якому близько 78 тисяч років. Це робить знахідку найдавнішою з відомих науці могил у Африці, звідки вийшли пращури сучасної людини.

Знайдені в печері Панга-я-Саїді останки - череп і фрагменти скелету, які непогано збереглися, - належать дитині двох-трьох років.

На жаль, встановити стать дитини вченим не вдалося: кістки у хлопчиків та дівчаток в такому віці практично ідентичні, а необхідних для аналізу фрагментів ДНК не збереглося.

Зрештою археологи назвали знахідку Мтото - так звучить слово "дитина" місцевою мовою суахілі.

За словами професора Ніколь Буавен, директора Інституту історії людства ім. Макса Планка і основного автора дослідження, деталі поховання не залишають сумнівів: перед тим, як поховати тіло Мтото під землею, хтось витратив чимало часу та сил на те, щоб достойно провести дитину на той світ.

"Цілком очевидно, що хтось виконав дуже клопітку роботу, - каже професор Буавен. - Розташування кісток дозволило в деталях реконструювати процес поховання: дитину закутали в щось на кшталт плащаниці, її голову поклали на своєрідну подушку, спеціально для неї викопали могилу - не просто знайшли якесь заглиблення в землі…".

Попри те, що пращури сучасної людини зародилися саме в Африці (на це вказують численні сліди цивілізації), досі археологам практично не вдавалося виявити на Чорному континенті поховань часів раннього і навіть середнього палеоліту (тобто давніших за 30-40 тисяч років).

Тож з цієї точки зору знахідка становить для науковців особливий інтерес.

Піклування про мертвих як продукт еволюції

Розкопки в Панга-я-Саїді - ланцюгу стародавніх печер довжиною майже 1 кілометр на півночі Кенії - розпочалися у 2010 році, після того, як там виявили одну з найдавніших стоянок кам'яної доби.

Зараз від моря її відділяють майже 15 кілометрів суші, проте протягом тисячоліть ця відстань сильно змінювалася залежно від рівня води. За даними вчених, первісні люди, що оселилися тут майже 80 тисяч років тому, займалися рибальством, полюванням та збиральництвом.

Зібрані за 10 років розкопок артефакти розповіли археологам купу подробиць про те, як розвивалися стародавні знаряддя праці.

Наприклад, понад 10 тисяч років еволюції пішло на те, аби наші пращури навчилися робити з каменю не лише примітивні сокири, але й більш дрібні інструменти та деталі, на кшталт наконечників стріл.

Ще через два тисячоліття з'явилися перші прикраси з яєчної шкарлупи та раковин молюсків. А ще через два тисячоліття як матеріал почали використовувати кістки тварин.

Проте подібні знахідки на території Африки робили й раніше, а от виявлення стародавнього поховання стало абсолютно унікальним. Адже від всіх інших тварин наших пращурів відрізняла саме традиція віддавати шану загиблим близьким, яку Ніколь Буавен називає "однією з найвизначальніших людських якостей".

"Лише людина поводиться з мертвими сородичами з такою ж повагою, як із живими. І ось ця повага, це піклування, я б навіть сказала ніжність, з якою дитину ніби поклали в ліжечко з подушкою, - все це свідчить про те, що людина, яка її вкладала, жила не лише у світі фізичному, а й у світі символів".

Загадка

Найдавніші кістки (точніше їхні фрагменти) знайшли в ході розкопок іще у 2013 році. Два крихітних зуби змусили археологів припустити, що вони мають справу з людськими рештками.

Проте лише через чотири роки потому археологам вдалося дістатися до могили Мтото, над якою за десятки тисячоліть виросло майже три метри землі.

Ще кілька місяців пішло на те, щоб укріпити наполовину зотлілі кістки і витягти їх на поверхню, підтвердивши версію про те, що скелет належить дитині виду Homo Sapiens.

Втім, і тоді археологи ще не до кінця розуміли, що саме знайшли. Лише проведений згодом лабораторний аналіз підтвердив їхні найсміливіші здогадки: хтось обережно вклав мертву дитину на правий бік, надавши їй вигляд сплячої, загорнув у плащаницю, після чого опустив у попередньо вириту могилу.

Повторний аналіз в Національному дослідницькому центрі історії людства в іспанському Бургосі, який проводився з використанням комп'ютерного моделювання, підтвердив висновки Національного музею в Найробі. Принаймні така версія видається вченим найбільш правдоподібною.

"Зрозуміло, що в археології взагалі ні в чому не можна бути впевненим на 100%: ми ж не можемо повернутися в минуле і побачити сам процес поховання, - пояснює професор Буавен. - Так само ми не можемо залізти в голову стародавній людині, щоб зрозуміти, чим саме вона керувалася".

"Але в якихось речах ми все-таки можемо бути цілком впевненими, і наше пояснення виглядає щонайменше дуже переконливим".

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!