Купила я собі машину, без допомоги чоловіка. Все, що заробляє чоловік, осідає в кишенях його мами. А мені набридло постійно просити – відвези, забери. Адже я – не його мама, мені можна і відмовити.
Дізналася свекруха про моє придбання, відразу пристрибала і сказала:
– Я там недоїдаю, а вона тут собі машини купує! Цінуй, що у тебе є я – машину на мене оформиш, податки менші будуть. Поїхали.
– Марія Петрівна, йшли б ви додому. Вам машини мого чоловіка у власності мало? Ще й на мою губу розкатали?
– По груби мені ще, – фиркнула свекруха. – Всі соки з мого хлопчика вип’єш. Машину, он, випросила, навіть знати не хочу як. Те, що купив мій син, має залишитися в сім’ї. Знаю я тебе.
Машину я відстояла. Правда тепер з мене вирішили зробити другого безкоштовного візника. Адже сім’я у свекрухи велика, чоловік не встигає всіх возити.
О 3 годині ночі пролунав телефонний дзвінок. Що ж не спиться улюбленій свекрусі?
– Так, зараз ти їдеш на ту вулицю, там клуб якийсь, забираєш Мар’янку і везеш її додому. Давай швидше, вона тебе чекає.
– Сплю я, Марія Петрівна. Що ж ви синочку, то не подзвонили?
– Ти що, Наталю, зовсім про чоловіка не думаєш? Йому на роботу завтра, нехай спить. А ти давай, збирайся.
І відключилася. Ось мені теж завтра на роботу, хоча кого це хвилює? Мар’яна, сестра чоловіка, 25-річна дівчина, цілком в змозі дістатися до будинку самостійно – до клубу адже якось дісталася. Я зі спокійною совістю вимкнула звук на телефоні і лягла далі спати.
Свекруха прибігла ввечері, як тільки ми з чоловіком переступили поріг будинку.
– З вас гроші, Мар’янці за таксі, я оплатила. Вона тебе, безсовісно, півтори години чекала! Гроші давайте!
Чоловік покірливо дістав гаманець, свекруха вихопила звідти дві купюри і пішла, кинувши наостанок:
– Говорила я тобі, не бери жінку цю, ось і мучишся тепер. Слухати мати треба.
Я втомлено повернулася до чоловіка і подивилася на нього. Ось хороший у мене чоловік, добрий, турботливий. Тільки зовсім не вміє відмовляти людям. Ну що, спробуємо навчити?
На наступний день я купила чоловікові приставку, про яку він давно мріяв, але не міг собі її дозволити – свекруха вибирала з нього все, що тільки можна. Я смажила грінки і дістала з холодильника пару запітнілих пляшок з улюбленим напоєм чоловіка. Щастя чоловіка не було меж.
У самий розпал гри чоловіка, зателефонувала свекруха:
– Сину, ми збираємося в гості, чекаємо тебе, відвезеш нас.
– Мам, я не можу зараз, пробач. От невдача! Вибач, немаю часу.
Чоловік повісив трубку і продовжив тиснути на кнопки джойстика. За 2 роки нашого шлюбу, це був перший раз, коли чоловік відмовив матері. Я раділа.
Рівно через годину пролунав дзвінок у двері. Я так і думала – свекруха.
– Я тебе виростила! Я тебе народжувала! Для чого? Щоб ти заліз під каблук до своєї, так званої, дружини? Не бувати цьому! Швидко зібрався і відвіз рідну матір в гості!
Чоловік вимкнув приставку і пішов одягатися. Швидше за все, це зовсім не лікується, так що розлучення не уникнути.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
