Я вийшла заміж за чоловіка з 9-річною дочкою. З дружиною вони розлученні з дворічного віку дівчинки. За словами свекрухи і чоловіка Максима, мати забрала дочку, але не забезпечила належного догляду.
Якось Макс прийшов провідати дитину, вона була з нянею. У брудних штанцях з немитм м’яким містечком, раніше весела і відкриа дитина сиділа в кутку, замкнувшись. Він її забрав, мати не з’являлася кілька місяців. Потім з’явилася і вони вирішили, що дочка залишиться з батьком.
Дуже багато всього мені про колишню дружину розповідала свекруха, хоча я не питала. Мати приходила за дитиною раз у 2 тижні, а то й рідше. Іноді обіцяла приїхати і не приїжджала, а маленька чекала весь день. Вимовляла свекрусі, що та дитину немодно вдягає, не так її виховує, не тим годує і таке інше. Згодом дитина перестала чекати, почуття минали.
Потім з’явилася я. У нас відразу налагодився контакт. Марічка – чудова, весела, добра дівчинка. Як ми стали разом жити, я взяла на себе обов’язки матері. Колишня, дізнавшись, що ми стали разом жити, активізувалася, стала частіше приїжджати: через неділю, через дві неділі – це часто.
Виховання у мене суворе, я заборонила дитині стирчати в інтернеті, вважаю, що в 9 років це не потрібно. Почала привчати до режиму, до допомоги по дому, тому що вона нічого не вміла, і не тому, що не хотіла, а просто бабуся з дідом її дуже люблять і балували нещадно. Вона могла, сидячи за столом, сказати: «Принесіть мені чай/кетчуп і тк далі» Словом, я зайнялася коригуванням і прогалинами у вихованні дівчинки.
Притирок не було, ми відразу подружилися. Якось в 11 років вона підійшла і сказала: «Я дуже ціную, що ви для мене робите: займаєтеся, гуляєте, граєтеся. Я розумію, що народити недостатньо, потрібно виховати дитину. Дякуємо!”
Пам’ятаю якось колишня Максима сказала мені теж: «Спасибі, що з моєю дочкою займаєтеся». Чоловік і бабуся працювали, я повністю була за дитину відповідальна. З твоєю, ага… Я займалася зі СВОЄЇ дочкою.
Колишня, якби не дорослі (бабуся, батько, я), то вона б і не бачилася з Марічкою. Бабуся завжди каже: «Яка б не була, вона мати!». Мене це трохи дратувало, а потім стало все одно. Дитину не обдуриш подарунками і рідкими прогулянками.
Зараз доньці вже 16. Марічка навчається за кордоном, майже щодня телефонує, радиться. По приїзду на канікули привозить багато подарунків усім, але не матері. З моїм нагадуванням вибирає щось і їй для галочки. А мати її тягнеться до неї, хоче спілкуватися, хоче дочірньої любові. Але… що посієш, те й пожнеш.
Звичайно, мені її шкода, цю жінку. але вона сама винна. Проміняла дитину на свободу, бурхливу молодість. Більше дітей вона не народила. А у нас з Максимом два синочки спільних, з якими нам дуже марічка допомагала.
Не розумію, от не розумію, як жінки можуть залишити своїх дітей. Знаю трьох жінок, які залишили дітей чоловікам, не тому що чоловіки відібрали, а тому що їм так зручніше – бути мамою по неділях.
І знаю особисто двох мам-одиначок, які з ранку до ночі працюють, щоб прогодувати дітей, але чоловікам їх не віддали. Вважаю, що дітям не так важливо в якому достатку жити, якщо мама поруч і любить!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
