У 92 жителька Тернопільщини влаштовує дефіле, вишиває без окулярів та їздить на фестивалі

Стефанія Новацька відома на Тернопільщина як уміла вишивальниця традиційних українських костюмів. Нині їй 92, і нещодавно вона представила односельцям свою нову колекцію одягу.

Сорочки, спідниця, жакети… вона легко їх оздоблює та перетворює на особливі речі. У колекції бабусі – десятки костюмів. Дуже багато вона роздарувала знайомим. Нині пані Стефанія погано чує, тож на запитання журналістки «RIA плюс» відповідала її донька Галина Кравець.

Виступала з ансамблями і вишивала

Натхнення до шиття прийшло до неї пізно — у 60 років. У 1988 році у Слобідці створили фольклорний ансамбль, а про костюми для його учасниць якось не подумали. Стефанія Новацька зарадила проблемі — вишила концертний костюм і одинадцять спідниць для співачок. Наряди стали родзинкою колективу і принесли славу кравчині. Увійшовши у смак, вона згодом створювала по одному-два оригінальних вбрання щороку.

- Захоплення прийшло до неї зовсім несподівано, воно ніби само її накрило, - розповідає донька Галина Кравець. – Мати її теж була знаною вишивальницею. Голку й нитку вміла тримати кожна сільська дівчина, але хобі мама розвинула вже на пенсії. Вона виступала з хором і створювала свій особливий одяг. Нині вона просто кохається в тому!

Донька розповідає, що пані Стефанія, як і вся їхня родина – переселенці. Народилася та18 років прожила на своїй прекрасній батьківщині — Надсянні. Потім, у 1946 році, із тисячами українців була депортована на Тернопільщину за активну громадянську позицію. Із чоловіком Григорієм вона виховала чотирьох дітей, має шістьох онуків і двох правнуків.

Сама придумує і реалізує

Жителька Тернопільщини – не просто вишивальниця, а й дизайнер одягу. Вона сама придумує, що має бути на костюмі, якого кольору, як скомпонувати елементи вбрання. Для вишивки донька шукає їй старі речі, нерідко купує в секонд хендах. А пані Стефанія вже сміливо робить із них щось надзвичайно гарне.

- Узимку мама більше вишиває, а влітку багато роботи. Я прошу її не йти на город, не бути на сонці. А вона так не може, збирається і йде сапати буряки. Може цілий день бути на землі, поки всього не зробить, не хоче ні їсти, ні пити. Дуже хвилююся за неї. Але вона в усьому хоче допомогти. Такий Живчик! Коли немає господарської роботи, береться за вишивання. І ніхто не має права їй щось сказати, у неї свій стиль. Можливо, десь щось не дуже рівно, але поєднання технік робить її вироби особливими.

Співає у хорі і їздить на фестивалі

Пані Стефанія завжди жила скромно, усе життя пропрацювала в колгоспі. Вона не звикла сидіти, склавши руки. У свої 92 встигає всюди, і в церковному хорі співає, і на фестивалі час від часу їздить. Свої роботи пані Стефанія присвячує практично до кожної річниці Незалежності України. Ще кілька робіт вона присвятила фестивалю «Лемківська ватра».

- Минулого року вона їздила на той фестиваль, неймовірна насолода для неї. Але я боюся вже її відпускати, усе-таки поважний вік, вона вже погано чує, бо ще під час війни оглушило, пошкодило барабанну перетинку. Роки даються взнаки, як не крути, - говорить донька Галина.

Вишиває без окулярів та мало їсть

На здоров’я пані Стефанія не скаржиться.

- Чує погано, а бачить добре, вишиває без окулярів, - наголошує Галина Кравець. – Мало їсть, любить вівсянку, щось нежирне і не важке на шлунок.

Живе Стефанія Новацька з донько та її родиною. Дуже любить онуків, правнуків. І для них костюми вишиває. Про свої плани рідним мало розказує.

- Раніше мама не могла реалізуватися, а тепер прийшов її час. Вона навіть книгу написала, так і називається «Недописана книга» - про її життя. Каже, що ви собі самі допишете…

У прекрасному Стефанія Новацька бачить сенс.

- Моя душа свобідна, я знаю, що лишу на згадку майбутньому поколінню дар своїх рук, серця і душі, - каже вона сама.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.