Свого часу я виходила заміж з великого і щирого кохання, а було це 4 роки тому. До нашої зустрічі чоловік вже був два рази одружений, і в першому шлюбі у нього є дитина.
Дочка Олега вже досить доросла: в цьому році їй виповнюється 24 роки, вона живе окремо від своїх батьків і начебто збирається незабаром вже виходити заміж.
Раніше я думала, що дорослі діти – зовсім не перешкода для створення нової сім’ї, і не бачила в цьому нічого поганого, навпаки добре, коли батько гарно ставиться до своїх дітей, значить він хороша людина.
Щиро вважала, що це досить добре, що його донька вже доросла, адже ми самі одружилися вже у зрілому віці: адже Олегові вже не потрібно виплачувати аліменти, не потрібно няньчитися зі своєю першою старшою дитиною, адже в такі роки вони вже зовсім самостійна людина, і він зможе повністю присвятити себе нашій сім’ї і нашій спільній дитині. З такою думкою я і виходила заміж.
Але надії мої, на жаль, не виправдалися зовсім: час мені дуже добре показав, що ця доросла дівчина звикла сидіти на утриманні лише свого рідного батька, їй так добре, тому вона не збирається залишати свого батька і має постійно якісь прохання до нього.
Спочатку я не бачила проблеми в тому, що Олег – хороший батько для своєї дочки від минулого шлюбу. Сподівалася, що якщо він так добре піклується про свою старшу донечку, то і про наших з ним дітей теж дбатиме не гірше.
Ці роки, які ми разом прожили з Олегом у шлюбі, я щиро вірила та сподівалася, що «ось ще трохи перечекаю, і його дочка стане самостійною, а ми зможемо зітхнути спокійно, і зайнятися власними справами: зробимо нарешті у нашій квартирі ремонт, який так довго планували, народимо малюка, якого я так чекаю, і будемо робити все для того, щоб у нашого дитяти було тільки все саме краще.».
Але в підсумку вийшло все не так, а зовсім навпаки, що у нас з’явилася дитина, а левова частка уваги і грошей його татуся все так же йде на сторону – його дорослій доньці, адже вона одна і про неї нікому піклуватися.
Я просто не розумію, чому ми з маленьким сином повинні на всьому економити, чому я маю відкладати гроші, щоб чоловік міг допомагати цій дорослій дівчині, яка вже сама може вийти на роботу і забезпечувати добре себе, як це роблять усі люди в її віці, я вже в такому віці шукала підробітки для себе. Вона постійно у нього щось просить: то гроші на нові сукні, то допомога в покупці туристичної путівки.
А останнім часом донька мого чоловіка стала говорити про те, що вже хоче свою власну квартиру, і все частіше і частіше про це батькові говорить. Я вже стала хвилюватися, що Олег погодиться допомогти своїй доньці, і тоді нам з сином взагалі доведеться перейти на хліб з водою, адже заради економії ми і так вже від багатьох навіть елементарних речей відмовилися: купуємо речі тільки з рук або по акції, іграшки шукаємо дитині лише ті, які вже були в використані.
Набридло жити, постійно відмовляючи собі і дитині в чомусь, я розумію, що потрібно економити, але про квартиру зараз і мови бути не може, адже у нас такі важкі часи, щоб Олег більше грошей назбирав.
Вважаю, що у дочки Олега просто немає совісті, вона спеціально у батька свого все просить. Вона ж знає, що в нього є сім’я і мала дитина, і знає, що він заробляє небагато.
Олег, щоб виконати всі прохання своєї доньки, працює по 6 днів на тиждень, а іноді ще й підробляє після зміни, десь шукає сам ті підробітки. Прийшовши додому – лягає відпочивати дуже втомлений, і йому вже не до ігор з нашим малюком, і не до допомоги мені по господарству.
Я довго мовчала, старатися до всього ставитися з розумінням, але мені здається, що я маю повне право на те, щоб сказати Олегові, щоб він обрав між своєю донькою і нашою сім’єю. Через це, ми з чоловіком постійно сперечаємося.
Олег, до речі, просить мене перестати рахувати «чужі гроші». Але я не можу зрозуміти, як вони можуть бути чужими, якщо ми – одна сім’я? Хіба це не мої гроші теж?
Що мені зараз робити в ситуації, що склалася? Розлучатися не хочу, тому що кохаю свого чоловіка і Олег хороша людина, але хочу для своєї дитини нормального життя, щоб він не дивився з захватом на нову іграшку, яку я йому можу купити раз в місяць тому, що його старша сестра вже хоче квартиру.
Чи зможе Олег перестати допомагати своїй доньці та віддавати їй нашу останню копійку? Що мені робити? Чи зміниться це колись?
Фото ілюстративне.
