Гроші я тут отримую і заробляю зовсім малі, але постійно зустрічаюся з труднощами.
Я поїхала до Польщі у квітні з Франківщини спробувати кращого життя під мирним небом.
В Києві я закінчила університет, працювала у кол-центрі одного з великих мобільних операторів.
Коли приїхала у Польщу й влаштувалася на роботу, мої рідні в Україні ще й почали вимагати, щоб я допомогала їм фінансово.
Грошей великих я тут не заробляю, та й постійно стикаюся з проблемами документів, щоб можна було працювати легально.
Плачу податки за соцстрахування, але до пуття скористатися ним не можу – щоб безкоштовно потрапити до лікаря, потрібно записуватися щонайменше за три місяці в чергу. Найкраще заплатити, але це дуже дорого.
Я б не рекомендувала б їхати в іншу країну без гарного знання мови, бо хорошої роботи тоді не знайти, тільки “чорнорабочим”.
Я, можливо, вже й повернулася б до України, проте жити там мені ніде – до рідного маленького населеного пункту до родичів повертатися немає сенсу, а у Франуівську чи Києві треба платити за житло чи мати власне.
Ні зібрати стартовий капітал, ні відкласти на квартиру у мене поки що не виходить.
Недавно я відправила своє резюме в Україні. Буквально за два дні передзвонили з великого гіпермаркету та запропонували посаду на касі із зарплатою від 12 тис. грн.
Але, знову-таки, жити мені там нема де. Погодитися – означало б половину зарплати віддавати за оренду житла, що зовсім не тішить, на що тоді жити?
Тому поки побуду тут, а там життя покаже, чи повернуся, чи длалі десь поїду, чи вдало заміж вийду.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
