fbpx

Життя і так з ніг на голову від лютого перекинулось, сам не знаєш чого чекати і до чого готуватись, а тут ще й сестра моя помахавши ручкою розчинилась у тумані, залишивши нам двох своїх діток. Моя мама справжню бурю підняла хоче, щоби я забрала малих. Я ніби як і згодна, але ж є одне величезне “але”

Життя і так з ніг на голову від лютого перекинулось, сам не знаєш чого чекати і до чого готуватись, а тут ще й сестра моя помахавши ручкою розчинилась у тумані, залишивши нам двох своїх діток. Моя мама справжню бурю підняла хоче, щоби я забрала малих. Я ніби як і згодна, але ж є одне величезне “але”.

Нині вони у мами моєї живуть. Діток двоє і вони, якщо чесно, геть не знають слова “ні” і “не можна”. Так склалось, що сестра моя дуже довго не могла поділити опіку зі своїм колишнім. Обоє робили усе, аби нащадки залишились із ними, тому кожен дітей балував і дозволяв їм усе.

Але з кінця лютого ситуація різко змінилась. Колишній чоловік моєї сестри у перший же день швиденько виїхав за кордон, а сестра залишилась одна без необхідності щось у когось забирати. І все б нічого, але діти мали уже вік 10 і 15 років і ніяк не могли зрозуміти, чому так різко і тато і мама втратили інтерес до їх “виховання”.

А я не хочу тягнути на собі своїх племінників. Та й у мене своя дитина є.

Я після школи одразу поїхала до міста. Я не хотіла жити з мамою та старшою сестрою, адже ми з ними зовсім різні люди. У мене були інші плани на майбутнє.

Незважаючи на те, що я провалила вступні іспити, я не хотіла повертатися додому. Я влаштувалася на роботу і почала потроху звикати до великого міста. Так, було важко, але хоч у моральному плані мені було легше, ніж із мамою та сестрою.

Через кілька років я вийшла заміж і стала мамою. Нині моєму синові вже 14 рік. Але мамі до нього нема справи, адже вона зайнята онуками від сестри. А тут ще й таке сталося! Мама зателефонувала і почала волати у слухавку. Виявляється, вона не може дати раду онукам, які вже давно пустились берега.

Я втомилася мамі пояснювати, чому я проти, і наводити аргументи. Вона мене не чує і тільки жаліється на здоров’я і вік. Мені її дуже шкода, але я прекрасно розумію, чим завершиться моє бажання допомогти їй хоч на трішки узявши племінників до себе.

Може так і не можна, але для мене це питання принципове. У мене свій син, який у такому віці, що його якраз направляти потрібно, а не показувати приклад не надто хороший. Хіба ж я не права?

09,12,2022

Головна картинка ілюстративна pexels.

You cannot copy content of this page