Записалася на манікюр і бровки, прийшла до салону та сіла чекати своєї черги, адже прийшла трішки зарано. Поруч сиділи дві дівчини, які спочатку сиділи мовчки, а потім почали щось жваво обговорювати.
Невдовзі я зрозуміла, що вони обговорювали мене. Уривки фраз ясно дали зрозуміти, що вони дивувалися: навіщо цій бабусі, тобто, мені робити манікюр.
Для них було дуже дивним – ну навіщо у такому віці, пенсійному, витрачати гроші на те, що нікому не потрібне, тобто красу… Ходжу на манікюр щомісяця, але таке, чесно кажучи, почула вперше. Невже вони думають, що жінка виходить на пенсію, і автоматично перестає бути жінкою?
Зараз мені 66, і я не вважаю, що вік змушує мене поводитися якось по-старечому. Наприклад я, не хочу пов’язати на голову хустину і починати обмежувати себе у всьому, економити на їжі і ходити в старому одязі. Коли мій пенсійний вік був уже близький, я вже тоді розуміла, що не поводитимуся як класичні бабусі. Навіщо? Адже вік це про стан душі, а не про цифри в паспорті.
Наприклад, коли я і чоловік перестали працювати, наше життя змінилося – але тільки на краще. У нас стало дуже багато вільного часу, який ми почали витрачати лише на себе. Я в’яжу іграшки, які знайшли своїх покупців на ярмарках і різних виставках. Чоловік, нарешті, зайнявся улюбленим хобі – теслярством, і його прекрасні вироби теж продаються гарно. Але головне не це – головне, що ми нарешті маємо те, чого не мали все життя – час і розуміння того, що він минає швидко.
Ми з чоловіком почали більше відпочивати і навіть зайнялися спортом. Витрати на комунальні послуги чи їжу не зменшилися зовсім. Як би там не було, відкладати на подарунки дітям та онукам у нас цілком виходило.
А щодо процедур у салоні поблизу будинку, то і від них я не збираюся відмовлятися, і мій чоловік у цьому повністю зі мною солідарний.
Скажіть, невже і справді, нині 66 це старість і я з чоловіком повинна собі вінок підходящий обирати, а не дизайн манікюру.
09,12,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
