Так сталося, що я розійшлася зі своїм чоловіком. Жили ми жили прекрасно, аж доки він не зрадив мене зі своєю секретаркою. Навіть гордий був, не приховував — зібрав речі і поїхав до молодої любасі.
У той момент увесь мій світ розсипався. Доньці було лише 4 роки, а в мене навіть даху над головою свого не було. Саме тому довелося повертатися до матері у село.
Три роки я працювала, отримувала копійчані аліменти, але розуміла, що не вигрібаю. Донька росла, тож треба було на неї все більше фінансів. Ну а 2022 рік став для нас із мамою і донькою справжнім випробуванням. Я нині у боргах по вуха просто.
Чесно кажучи я вже гірко пошкодувала, що після розлучення заборонила свекрусі спілкуватися з онукою. Вона дуже любила мою доньку, проте я тоді у такому стані була що мені нікого із родини мого колишнього бачити не хотілось.
Свекруха моя жінка забезпечена і завжди мене підтримувала. Тож, я вирішила зателефонувати їй та запропонувати зустрітися. Я очікувала радості від неї. Очікувала почути що завгодно, але не те, що вона сказала:
– Ця дівчинка нам чужа! Ти сама так захотіла все зробила аби так було! Я вже розлуку з улюбленою онукою пережила, поховала в душі любов до неї. Пробач, але більше я подібних “гойдалок” просто не витримаю. Хай буде, як є. – і поклала слухавку.
Я отетеріла. Вона вважає рідну внучку чужою. Я розумію, що моя вина теж є, але все-таки… Як можна так просто відвернутися від дитини яку ти з рук не спускала і любила більше за життя?
Я ж до неї по-доброму, а вона просто кинула трубку.
Як так можна узагалі, поясніть мені?
05,02,2023
Головна картинка ілюстративна.