Кожен, хто в цей момент захищає Україну від російських окупантів, — справжній герой. Проте, вчинок Василя Штевка є особливим прикладом хоробрості та самопожертви. Він — вояк Збройних Сил України, що служить на протезах. Втративши ноги ще в мирний час, він вирішив приховати свою інвалідність, коли війна охопила нашу країну. І все для того, щоб допомогти захищати Батьківщину.
«Я боявся, щоб не дізналися, що в мене протези, і щоб я все ж таки потрапив на фронт», — розповідає Василь.
Василь вдало приховав свою інвалідність від військкомату і навіть від своїх побратимів. На протезах він брав активну участь у бойових діях на Запоріжжі. Але через кілька тижнів на передовій один з його протезів зламався, і тільки тоді його товариші-захисники дізналися про його особливість. Чоловік побоювався, що тепер його відправлять додому.
Проте, не все склалося так, як можна було очікувати. Захисника доставили до лікарні, і за годину знайшли протезиста, який здійснив справжнє диво — дуже швидко відремонтував залізну ногу. Це було неймовірно, але вже за пару годин Василь знову був готовий йти в бій.
«Це неймовірно, я не можу словами передати, наскільки ми маємо чесних і справжніх людей в Україні, готових допомогти. Ми цього самі не знали», — каже Василь Штевко.
Частина осіб з інвалідністю, навіть у мирний період, намагається приховати власні фізичні вади. Психологи пояснюють це травматичним досвідом епохи СРСР після Другої світової війни. Нашому суспільству варто бути готовими до того, що людей з протезами чи на колісних кріслах стає більше. І це діло не лише пандусів, а й нашого світогляду і сприйняття. Герої російсько-української війни не мають повторити долю ветеранів інших воєн.
