Мені сорок сім років, як і Миколі і зійшлися ми після невдалих стосунків. У мене історія доволі банальна: вийшла заміж з великого кохання, нікого не бачила окрім чоловіка, догоджала йому, а він те й робив, що сидів вдома і мріяв розбагатіти. А я ж була лише рада, адже для коханого була готова на все, що таке працювати на роботі і ще й додому брати підробіток? Він такий талановитий і найкращий у світі, він обов’язково розбагатіє, а я з ним, тому я стараюся для спільного блага.
Так я собі раденько ходила та працювала як той коник, як одного дня мені стало на роботі геть зле, бо прийшла вже з температурою. Начальник відправив додому і я на власні очі побачила і свого коханого і найкращу подругу, так би мовити, в процесі створення бізнесу.
Забрала речі і подалася до мами, думала, що вже гірше не буде, але ж ні – зрозуміла, що при надії, мама лише руками сплеснула, яка ж я недолуга.
– Та за що мені таке, – голосила вона, – Мало того, що жила бозна з ким, то ще й дитину мені на голову привела!
Але мені стало легше жити, бо батьки мені допомагали з Сашком. Я працювала і бачила, що здатна не лише заробити, але й відкласти. Через десять років ми з сином переїхали в двокімнатну новобудову і я була дуже рада за нас. Чоловіка у мене все ще не було, бо я нікому не могла довіритися. Про колишнього більше не хотіла ні чути, ні бачити. Я з тих людей, які як обривають стосунки, то дуже довго тягнуть, а потім вже ніколи не вертаються.
І ось рік тому у мене закрутився роман з Миколою. Його дружина його покинула, коли синові було п’ять років, бо вважала, що він не вміє заробити грошей, а от її багатий залицяльник готовий для неї хоч зірку з неба.
І отак вона пішла геть, гордо задерши голову. Але…
Вартувало лише Миколі завести якісь нові стосунки, як вона була тут-як-тут. Знала вона про все від сина, який практично жив у Миколи, бо мама віялася від одного кавалера до іншого.
Тоді Марина приходила до Миколи і просилася назад. Вона говорила, що він її й так кохає, що вони родина, бо у них спільна дитина, що вони знають один одного купу років, то навіщо починати з кимось з нуля, коли ось уже готова і перевірена дружина. Микола погоджувався, адже син має мати і маму і тата.
Марина жила так кілька місяців, а потім їй ставало нудно і вона знову йшла геть, а Микола залишався все переосмислювати та загоювати душу.
І так тривало роки! Звичайно, що коли Марина була за кордоном з черговим чоловіком та не мала змоги фізично перешкодити Миколі з кимось зустрічатися, вона втиралася в довіру до дівчини чоловіка і своїми мудрими порадами призводила до того, що пара починала сваритися.
І ось тепер, коли я вже намірена з Миколою жити, бо ми справді один одному підходимо, то ця жінка з’явилася вся така обтягнута та вимальована неспроста!
Я не знала, що мені робити, адже вона має на чоловіка дуже сильний вплив, а я йому хто?
– Яка я рада з тобою познайомитися, – лебеділа вона до мене так щиро, що якби я не знала, що буде далі, то б повірила, що ця жінка хоче мені лише добра, – Миколі дуже з тобою пощастило. Проте я вирішила тебе трохи проконсультувати щодо того, що мій чоловік. колишній чоловік любить.
Я теж включила режим наївної, закліпала очима і ледве не пирскала від тих порад, що та жінка мені давала. Пообіцяла всього дотримуватися, а тоді вирішила, що не маю я часу на ігри і спитала Миколи прямо.
– Мені пакувати валізи, бо твоя знову з’явилася в твоєму житті?
– Ти чого? Син давно виріс і я не планую більше на ці граблі ставати. Скільки можна?
Ми розписалися, але я попросила чоловіка не розказувати колишній про це, хочу дізнатися наскільки далеко вона зайде.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
