От ці вікна вимивати щосуботи, підлогу щодня, каструлі мої чистити, хоча вони й без неї чисті – я дуже люблю чистоту. Я ніколи не думала, що з переїздом до мене Людмили стільки усього виникне не дуже приємного. Справа в тому, що моя старша сестра розлучилася і тепер живе зі мною і моїм чоловіком.
Спробую описати коротко свою проблему і хочу отримати якісь поради від людей. У мене складні стосунки із сестрою. Складними вони стали нещодавно, коли Людмила розлучилася з чоловіком і переїхала жити до мене. Я живу з чоловіком.
Минуло півроку з моменту розлучення Людмили і Віктора, воно у них було за взаємною згодою, почуттів як таких між ними вже давно не було. І ось сестра живе з нами. А в її квартирі – її дочка з зятем.
Ми з сестрою займаємось одним маленьким бізнесом, який поки не приносить доходу, живемо на гроші мого чоловіка. Сестра весь час наголошує. що вона для нас – проблема і тягар. Мене дорікає в тому, що я її не розумію, каже, що я спілкуюся тепліше з родичами свого чоловіка, а до неї ставлюся холодно.
Людмила ображається буквально на все, їй здається, що вона заважає всім (хоча я ніколи не давала їй приводу думати так, завжди намагаюся допомогти і забезпечити її всім необхідним. А ще сестра знайшла спосіб як “віддячити” нам, але я далеко не в захваті.
Вона всюди намагається постійно прибирати. От ці вікна вимивати щосуботи, підлогу щодня, каструлі мої чистити, хоча вони й без неї чисті – я дуже люблю чистоту. Я ніколи не думала, що з переїздом до мене Людмили стільки усього виникне не дуже приємного.
Ми дуже різні характером. Будь ласка, порадьте мені, як себе краще поводити? Як ставитися до ситуації? З Людмилою дуже важко говорити, я не можу донести до неї те, що для мене вона – не проблема, що це тимчасові труднощі, що все буде гаразд.
Але вона думає, що ми її запросили лише з почуття відповідальності і боргу, мовляв, ми ж найближчі родичі. а насправді вона нам не потрібна і ми тільки й чекаємо, коли у сестри буде можливість переїхати.
Ми росли в сім’ї без батька, тобто він був, але не брав участі у вихованні, бо весь час – у рейсах. Часто раджуся з мамою, але вона теж не знає, як поводитися з Людою.
А я чомусь не можу сказати сестрі, що насправді люблю її, що вона мені дорога, просто слова застряють, і я намагаюся показати це, дбаючи про людину. Можливо, у цьому теж проблема?
Я пробую пояснити їй свою позицію, але все зводиться до суперечок і непорозумінь. Сподіваюся, ваші поради мені допоможуть покращити всю цю історію.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
