Я й не думала, що такі ліниві люди є. Ну звісно різні історії чула, але щоб така мені невістка попалася, то навіть не уявляю.
Я живу в селі, так само, як моя мати, і так само, як колись моя бабуся. Нас завжди привчали до роботи, і змалку в нас не було такого, щоб ми відмовили в чомусь допомогти.
Моя мати працювала в колгоспі, а крім мені в неї було ще двоє дітей. Олена, старша сестра та молодший брат Андрій. В мене як у всіх нормальних дітей були обов’язки, а крім того, я ще частенько няньчилась з братом.
В нас ніколи не було такого, щоб хтось від роботи “відлинював”, пам’ятаю мама при надії була і працювала. А коли доходила справа до городу, то виходила вся сім’я.
Одного разу я навіть пам’ятаю, що мала йти за дружку на весілля, це була субота, ми садили картоплю і моя мама не відпустила мене поки не посадимо ввесь город.
Згодом я вже свого сина теж почала привчати до роботи. Святослав виріс працьовитим і доброзичливим. Напевно, саме на таких людей злітаються всі ледачо. Перша дівчина сина теж була лінивою, але мала необачність показати це одразу, тож довго вони не зустрічалися.
А ось теперішня невістка Галина на початку була, ну дуже працьовита. Ще навіть до одруження могла допомогти нам на городі, могла як за двох працювати.
Ідилія тривала десь два роки. Після цього почалося таке, що я приходила з нічної зміни і мала ще їсти варити, бо бачте, невістка не мала на це бажання. Спершу я мовчала, але потім почала показувати своє невдоволення, через що і траплялися суперечки.
В суботу Галя теж не спішила працювати, тепер могла і до обіду спати, що мені зовсім не подобалося. Завжди в моєї невістки були виправдання, але цього разу вона переплюнула всі рази.
Ще тиждень до цього я попередила Галю, що сьогодні будемо садити картоплю і казала, щоб собі нічого не планувала. Моя невістка одразу сказала, ой там погода погана, ой, ще щось.
Так ось вчора Галя до 3 ночі дивилася кіно, а зранку на поле ледь-ледь вибралася. Робила невістка все крізь пальці, в якийсь момент сказала, що їй щось зле і має піти додому води попити.
Час минає, а невістки немає, я почала їй дзвонити, щоб взяла на поле перекус, а мені ніхто не відповідає.
Пішла я значить додому, вже думала може то Галі зле стало, заходжу в хату, аж зирк, а невістка серед білого дня спить. Я її будити, а вона почала вигукувати на мене, ще й з кімнати прогнала.
Що ви думаєте про мою Галю? Ну хіба то так добре, коли повно роботи, спати собі серед дня?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
