Прочитала десь в інтернеті про магнітні бурі найближчим часом і так мені смішно стало, бо живу все життя в селі, і кожного дня бачу, як не мене, то мого сусіда, куму, подругу… той “магніт” тай зачіпає.
Але відразу ж назріло продовження магнітних бурь в нашому селі. Працюю я в сільському магазині, тому повз мене проходить не один десяток людей кожного дня.
– Олю, що ти така запехана?, – кажу я до своєї сусідки, яка забігла за томатною пастою.
– Ой, ти знаєш, права була моя сестра, коли просила не садити так рано картоплю. Не послухала. Вчора ж попередили в прогнозі погоди, що буде мороз, а в мене вже картопля “вуха” наставила. Ось і прийшлось всю грядку трохи землею прикрити, бо шкода. Зла я на весь світ, дома всі, як мишки тихенько сидять, щоб мене не зачепити.
Потім заходить інша жіночка, що за три хати від мене живе. Давай на свою дочку жалітися, бо та пообіцяла, що приїде з області ще до Великодня, і допоможе все в хаті перемити, але подзвонила і сказала, що приїде, але на саме свято.
– Дай мені щось, щоб вікна помити. Мушу сама лазити, бо дітям нічого в тому житті не потрібно!
Пішла Зенька додому з тим “пшикалом”, зла на весь світ.
І таких історій було, я вам скажу, ціла купа. Ну так мені смішно стало з тих магнітних бурь.
А може вони й не винні. Просто в селі люди завжди спішать, не встигають, або ж хочуть, щоб все було зроблено завчасно.
Ось і виходить, що ці “бурі” в когось відбуваються кожного дня, або ж через день.
А що ви скажете з цього приводу? Зауважували щось схоже?
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
